Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі. І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею. Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це — марнота та ловлення вітру!.. Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш! Говорив я був із серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання. І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість і пізнати безумство й глухоту,— і збагнув я, що й це все — то ловлення вітру!.. Бо примногості мудрості множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!..
