Творчі роботи наших відвідувачів

НАРОДЖЕННЯ ХЛІБА

Чи задумувалися ви, намащуючи маслом кусень хліба, над тим, який хліб вживала на сніданок княгиня Ольга? Чи був хліб на столі у царя Соломона, і якщо так, то який? А й справді, яка історія нашого хліба?

В історії розвитку людства можна вгледіти певні етапи: виникнення перших знарядь праці, народження системи числення, орнаментів і малюнків, поява писемності і, без сумніву, - народження хліба.

Історія хліба – велична, довга і цікава. Це – одночасно і історія людської цивілізації. В усіх кінцях світу вчені-археологи знаходять стародавні поселення. А в них – зерно. В Середній Азії, Ірані, в Північній Африці – пшениці. В країнах Сходу – рис. У Південній Америці – кукуркдзу. Майже сім тисяч років тому поселення хліборобів виникли на берегах Дніпра, Південного Бугу, Дністра. Одне з них археологи виявили під час розкопок у селі Трипілля поблизу Києва. Під шаром грунту тут знайшли мотику з рогу оленя, камінне деко, на якому пекли перший хліб: круглі, наче сонце, паляниці.

Праматір’ю хліба можна вважати кашу. Для народження хліба необхідне борошно, а. Щоб його отримати, людина повинна була винайти ступку і товкач. Змішавши борошно з водою, господиня отримувала тісто, з якого пекла на розпеченому камені примітивний хліб – прісну паляницю. Вчені вважають, що сталося це в неоліті, приблизно 13-9 тисяч років тому. Цей хліб не був пшеничним, бо пшениця поширилася значно пізніше. Хліб древніх шумерів, приміром, це – прісні ячмінні паляниці. Випечена прісна паляниця – така ж поживна, як каша, але довше зберігалася, її зручно було брати з собою, скажімо, на полювання. Але творча натура дослідника не змогла довго насолоджуватися прісними паляницями. Уявіть собі заклопотану господиноньку біля розпеченого каменя. Уявили? Ви можете повірити, що вона не спробувала додавати в тісто різноманітні домішки – сухі чи свіжі фрукти, ягоди, горіхи, молоко? І через 3-4 тисячі років таких спроб і помилок у Єгипті вже знали секрети дріжджового тіста, а у греків вже впродовж 2 тисяч років працювали професійні хлібопекарні, в яких випікалися прісні паляниці. Кислий дріжджовий хліб греки навчилися випікати завдяки фінікійцям, а фінікійці та євреї – завдяки єгиптянам. Займаючись торгівлею, фінікійці багато подорожували, і передали мистецтво випікання хліба грекам і слов’янам. Єгиптяни вірили, що вирощувати пшеницю, випікати дріжджовий хліб і варити пиво їх навчив „хлібний бог” Осіріс. Згідно легенд, він відучив єгиптян від канібалізму. Осірісу приносили перший сніп і перший хліб.Найдавніший хліб, що дійшов до наших часів – це хліб з гробниці фараона Рамзеса III

Який йому поклали турботливі одноплемінники, відправляючи на суд до Осіріса. Осіріс і сьогодні „працює” на благо Єгипту – приваблює туристів.

Тривалий час греки їли темний, не дріжджовий хліб, з борошна грубого помолу. Разом з сушеною рибою, оливковою олією і розведеним вином, хліб входив до щоденного раціону греків. Переважно хліб пекли з ячмінного борошна, просіяного або не просіяного. Але випікали й інші види хліба. Давньогрецький автор Афіней згадує у своєму творі „Бенкет мудреців” медовий хліб, буханки у вигляді грибів, присипані маком, військову страву – хлібні завитки, які випікалися на вертелі. І сьогодні у деяких народів збереглася традиція випікати хліб на вертелах. Для учасників Олімпіад випікали особливий білий хліб. Платон казав про нього:”Хліб, який був поданий,..мав надзвичайну білизну і вражаючий смак”. Пекарів у давній Греції поважали: вони могли займати найвищі державні посади. За уявленнями греків, олімпійські боги живилися амброзією і нектаром, а заїдали божествен-ну їжу хлібом. Історики вважають, що слово „хліб” походить від назви давньогрецьких горщиків для випікання хліба – клібанос. Від цього слова утворилося готське слово „хлайфс”, яке перейняли давні германці та слов’яни, а вже від нього – слово „хліб”. Греки першими почали у великій кількості вивозити зерно зі Скіфії – території теперішньої України. Зерно з причорноморських степів довгий час вважалося кращим у світі.

Суворе життя спартанців супроводжувала така ж сувора щоденна їжа. Чорний хліб з домішками крові тварин спартанці запивали чорним варивом із сочевиці та бичої крові. Персидський цар Дарій скуштував цю їжу і... не зміг її проковтнути. Спостерігаючи це, кухар сказав фразу, яка збереглася у вигляді приказки :”щоб оцінити смак нашої їжі – треба народитися на берегах ріки Еврот”(тобто у Спарті). Можна лише здогадуватися, яким був на смак чорний хліб спартанських рабів. Відомо, що він містив домішки лободи, жому та інших додатків, які не перетравлювалися шлунком.

У мистецтві випікання хліба римляни випередили греків, і до сотого року нашої ери поширили навички хлібопечення по всій Європі. Гинули цивілізації, падали імперії, а хліб залишався – вічний, потрібний, незамінний.

У середньовіччі в Європі хліб був не лише стравою, але й посудом. Шматки черствого хліба на столах слугували тарілками, після застілля „недоїджені” тарілки та кістки викидали або віддавали улюбленим собакам та голодній бідноті. Лише у XV столітті хлібні „тарілки” замінили дерев’яними.

На американський континент традиції вирощування пшеничного та житнього хліба прийшли разом з першими поселенцями. А історія заселення австралійського континенту тісно переплетена з історією хліба, адже перші поселенці Австралії були засланцями саме через крадіжки хліба.

У наш час, як і раніше, хліб виготовляють з борошна пшениці,жита, вівса, ячменю, проса, кукурудзи та рису, пшеничне борошно додають до інших видів борошна. Сучасний хліб, як правило, є дріжджовим. Але печуть і хлібні паляниці, предками яких є давній, не заквашений хліб. Їх випікають з різних крупів. Це – мексиканська тортилья, індійська чапаті, китайська poa ping, шотландський вівсяний корж та ефіопська інжера. Кожна країна світу має свою історію хліба і свої традиціїйні рецепти. Сьогодні хлібні злаки не вирощують лише в Антарктиді.

Петров Олександр