Творчі роботи наших відвідувачів

ТРИНАДЦЯТИЙ ПОДВИГ ГЕРАКЛА

У житті завжди є місце подвигу. Найславетнішому герою Стародавньої Греції Гераклу довелося уяснити це сповна.

Мама Геракла, прекрасна і благочестива Алкмена, палко кохала свого чоловіка Амфітріона. Та підступний Зевс позаздрив простому людському щастю якихось смертних. Він зажадав будь-що спокусити неприступну красуню. Підступним перевтіленням в Амфі-тріона Зевс обдурив Алкмену і став її чоловіком. Жінка не помітила підміни і з нетерпін-ням чекала первістка. Та ревнива Гера не подарувала Зевсу такого приниження і покляла-ся знищити його нащадка. Так ще далеко до народження доля Геракла була вирішена. Ще ненароджений малюк опинився між двох вогнів і став розмінною монетою у битві змані-жених і хтивих богів.

Між тим, в дитинстві Гераклові і його брату-близьнюку велося досить добре. Бать-ки любили їх і всіляко пестили. Адже Амфітріон і не підозрював, що один із його синів – нащадок всемогутнього Зевса. Діти отримали добру освіту.І хоча Геракл в усьому перевершував брата, діти дружили між собою. Згодом Геракл одружився, в його родині скоро защебетали веселі дитячі голосочки.І тут втрутилася мстива Гера. Вона наслала на Геракла безумство. І він повбивав своїх дітей. Прозріння було нестерпним. Геракл волів померти, аби лишень воскресли його діти. Та боги розпорядилися по-іншому. Йому суди-лося тяжко спокутувати свій мимовільний гріх. Геракл поступив на службу до підлого і нікчемного царя Еврисфея і мусив всіляко йому підкорятися. Підбурюваний Герою, Еври-сфей вигадував різні небезпечні завдання, які мали знищити ненависного Геракла. Але той неймовірним чином справлявся з будь-яким завданням. Геракл знищив багатьох чудо-виськ, які наганяли жах на місцевих мешканців – немейського лева, лернейську гідру, ері-манського вепра. Щоби задовольнити примхи кволого царя, геракл полонив керінейську лань, фракійських коней, грізних биків Геріона і навіть трьохголового пса Кербера. Ерис-фей не оцінив подвигів Геракла. Зате мецканці Еллади були вельми вдячні своєму рятів-никові і помічникові. Особливо, коли той прогнав ненажерливих стімфальських птахів і очистив Авгієві конюшні. Все це Геракл вершив зі щирим каяттям за свій страшний гріх і задля користі простим людям. А Еврисфей все не вгамовувався, вигадуючи нові і нові не-безпечні випробування. Йому захотілося золотих яблук Гесперид – Геракл вирушив на їх пошуки. Нашому герою довелося на своїх плечах тримати небосхил замість Атланта. Ев-рисфей забажав отримати пояс Іпполіти – Геракл мусив воювати з мужніми амазонками. За цими тяжкими випробуваннями Геракл не втратив людяності і співчуття. Навпаки, він завжди пам”ятав про своїх рідних і друзів і старався допомогти у скрутну хвилину. Дізнавшись про велике горе свого друга Адмета – передчасну смерть коханої дружини Аклести, він повернув її із царства мертвих. В решті-решт, Еврисфей втомився вигадувати нові завдання нездоланному Гераклу і відпустив його з миром.Та Гера все ще не полиша-ла думки звести зі світу ненависного Геракла. Її підступним намірам завадило повстання титанів. Незлобивий і відданий Геракл допоміг богам-олімпійцям здолати бунтівників. Вдячні боги простили герою гріх дітовбивства і дарували безсмертя. Навіть одвічна його ворогиня Гера змилостивилася і запропонувала Гераклові одружитися зі своєю донькою-богинею. І тоді Геракл здійснив свій найвеличніший подвиг. Подякувавши за таку честь, герой відмовився від безсмертя.Чесний і людяний, він не хотів вічно жити серед підступ-них і несправедливих богів, які від нудьги і лише задля своїх примх з такою легкістю ла-мали людські долі. Не міг він змиритися зі смертю своїх дітей, ні з сотнями інших злама-них життів. Тому повернувся із засніженого Олімпу до своєї смертної, але такої вірної дружини. До своїх смертних, але таких люблячих батьків. До своїх смертних, але таких відданих і надійних друзів. І зажили вони разом таким життям, що їх злагоді і любові не раз заздрили самі боги. Ось воно – справжнє щастя. А вдячні нащадки, приголомшені величчю подвигів і самовідданому служінню людям, все одно не забули свого великого героя. Все-таки здійснилося бажання богів – пам”ять про Геракла залишилася у віках.

Петров Олександр