Коли починаєш гортати старовинні „газети” – літописи. То переконуєшся. Що жителі Києва далеко не ховали свої мечі і списи. Не тільки воїнам, що несли свою службу в загонах – дружинах, а й ремісникам. Торговельникам, усім жителям доводилося часто братися за зброю, бо становлення староруської держави не відбувалося мирно.
Київська Русь об’єднала південні – київські і північні – новгородські землі. Ось як це сталося. „ 882 році новгородський князь Олег, зібравши військо, рушив на південь. Він підкорив Любеч, Смоленськ і зупинився перед Києвом. Місто мало неприступний вигляд: стрімкі кручі, на них частокіл з колод. Тоді Олег вдався до хитрощів. Він наказав воїнам полягати на дно човнів, а сам назвався купцем, який по Дніпру мандрує до Візантії, везе туди свої товари. Київські князі Аскольд і Дір повірили Олегові, вийшли за ворота міста, а той наказав їх вбити і захопив Київ. Згодом він зробив його центром єдиної держави.
Олегові підкорилися сусідні племена древлян, сіверян, уличів, тиверців. Ходив він походами і на Візантію, змусив греків платити йому данину.
Були й інші великі битви. Князь Ігор, зміцнюючи свою державу, експлуатував підкорені племена. Наприклад, древлян він змусив платити такі податки, що людям не лишалося чим годувати свої вімї. Древляни повстали і вбили Ігоря, а військо його розігнали. Та не довго тішилися вони своєю перемогою. Ігорева дружина Ольга зібрала нові бойові загони і помстилася древлянам.
Киянам часто доводилося захищати своє місто від ворогів. Уже наприкінці Х століття із степів почали набігати хвилі войовничих кочових племен – печенігів. Коли у 968 році син Ігоря Святослав рушив у похід на Дунай, місто обложили кочівники. Війська в Києві ли-шилося зовсім обмаль.Тяжко довелося киянам. Закінчилися харчі, не вистачало води, бо печеніги відрізали місто від Дніпра. А в цей час за Дніпром стояло досить велике руське військо начолі з воєводою Претичем. От би якось подати йому звістку, повідомити, що вже немає сил боронитися від ворога! Але хто пройде крізь щільне вороже кільце? І тут до старійшин прийшов один юнак і заявив :”Я пройду!” У киян не було іншого вибору, тому вони погодилися, хоч і мало вірили в успіх юнака. А виявилося, що цей хлопець знав мову печенігів. Узяв він до рук вуздечку, непомітно перебрався через мури і змішався з чужинцями.Коли його запитували, що він робить серед воїнів, хлопець відповідав :”Коня шукаю.Може, ви його бачили?” Отак, розпитуючи, дійшов до самого Дніпра, а далі хутенько роздягнувся і кинувся в його хвилі. Зрозуміли печеніги, що їх обдурено, та було вже пізно – юнак одплив далеченько, і стріли його не досягали. Він переплив Дніпро, зустрівся з воєводою Претичем, і наступного ранку руські воїни поспішили на виручку Києву. Цей подвиг юнака було внесено до літопису, от тільки імені його ніхто не записав, бо тоді вважалося, що битви виграє князь, воєвода, а не його воїни.
А печеніги не полишили наміру якщо не покорити, то принаймні розграбувати Київську русь. Вони вбили Святослава, коли той повертався з походу. Наступний Київський князь Володимир звелів будувати навколо міста потужні укріплення, розширив його межі.
А чи не найтяжча битва з кочівниками випала на долю Володимирового сина Ярослава. У 1036 році Ярослав був у Новгороді. Дізналися про це печеніги і вирішили скористатися слушною нагодою, щоб захопити Київ. Не одного коня загнали гінці, але швидко домчали до Новгорода, сповістили Ярославові про небезпеку. Князь зібрав військо і невдовзі вже був коло Києва. Ударив нападникам у спину, розсіяв їхні ряди і прорвався у місто. Тут воїни зєдналися із захисниками.
Вранці печеніги поновили штурм. Йшли вони з півдня. З того місця, де тепер широко розкинувся Хрещатик. Цілий день тривала жорстока битва. Та все ж руські воїни вияви-лися сильнішими. Не тільки тому, що були краще озброєні і навчені. Вони розуміли, що захищають від ворога рідну землю, своїх жінок і дітей, тому билися відчайдушно. Аж над-вечір не витримали кочівники. Почали тікати, а київські воїни ще довго переслідували їх.
На честь цієї великої перемоги Ярослав Мудрий наступного 1037 року заклав Золоті Ворота і Софіївський собор, які збереглися і до нашого часу.
Петров Олександр
Украинская Баннерная Сеть
Скориставшись творами, запропонованими у цьому виданні, учні 5–11 класів ефективно підготуються до написання контрольних та іспитів. Тематика робіт повністю охоплює шкільний курс (згідно з новою програмою навчання) і відповідає вимогам до написання учнівських та абітурієнтських творів.
