Відомий російський письменник В.Г.Короленко завжди ставав на захист бідних, знедолених.
У повісті „Діти підземелля” він показав два світи дитинства : безтурботне – у Василя та Соні та знедолене – у Валєка і Марусі.
Розповідає читачам про всі події Вася, син судді. Хлопчик із забезпеченої родини. У нього померла мати, через горе віддалився від дитини батько... Здавалося б, куди ж ще гірше? Та Вася знайомиться з дітьми, які мають набагато більше проблем, ніж він. І найголовніша – проблема харчування. Маленька маруся виправдовує навіть крадіжку, бо завдяки вкраденому може вгамувати голод. Іноді така крадіжка навіть рятує життя.
Вася порівнює Соню з Марусею. Він бачить. Що дівчатка різні не тільки зовні, але є різниця й у їхній поведінці, хоча вони й однолітки. Соня повненька, кругленька, „мов м’ячик”, весела, безтурботна. Маруся худа, виснажена, сама не може ходити, її голосочок наче срібний дзвіночок, який ледь чути.
Соня й Вася живуть у гарному будинку, Валєк і Маруся – у підземеллі з каменю, який висмоктав із дівчинки весь рум’янець, веселощі, сміх і навіть життя. Вася зрозумів, що є на світі люди, яким живеться ще гірше, ніж йому самому.
Дружба з Валєком і марусею розкрила очі хлопчикові на життя. Ставши дорослими, Вася і Соня клялися на могилі Марусі допомагати бідним і знедоленим.
Петров Олександр
Украинская Баннерная Сеть