Бог земних плодів Купало – один із найзнатніших слов’янських богів. Він приносив усьому зрілість : і літові, і сонцеві, й людині, і тварині, і рослині. Бо сам був уособленням животворного тепла й сонячності – молодий, ясноли- ций, усміхнений парубок, готовий дарувати всім радість життя і насолоду.
Купало приносив вершину літа і початок жнив. Він запалював всеочисний вогонь, вселяв надію на майбутній врожай, пробуджував у людей дерзновен-ні мрії і сіяв у серцях ніжні почуття.
Бог Купало мав своє свято – неповторно красиве, таємниче, звабливе. Воно й досі відзначається 7 липня, в день літнього сонцевороту. Саме в цей день вшановували Купала піснями, танцями, іграми та приносили Купалу багаті жертви. На свято Купала українські хлопці та дівчата на берегах річок та озер співали радісних пісень. Хлопці терли деревом об дерево – добували „живий вогонь” – і розпалювали високе багаття. Вважали, чим вище буде полум’я, тим вищими будуть у полі хліба. Біля тих багать веселилися : кружляли у хороводах, стрибали через вогонь. Бо знали : купальський вогонь очищає людину від усього злого, дарує силу і здоров’я. Вірили, якщо хлопець із дівчиною, взявшись за руки, тричі перестрибнуть через вогнище і при цьому їхні руки не розійдуться, то це вірний знак, що вони скоро одружаться і їхня сім’я буде міцною, дружною.
На Купала жінки виходили в поле, в ліс, на луг збирати трави. Бо було відомо : саме в цей день трави мають чудодійну цілющу силу. А дівчата до схід сонця вмивалися росою. Щоб бути вродливими. Якщо котрійсь щастило вмитися росою першою, то вона ставала першою красунею в окрузі.
Найвідважніші з парубків купальськими ночами поодинці йшли до лісу шукати квіт папороті. Цей квіт запалював сам Купало опівночі в найглухіших лісових нетрях. Той, хто здобував його, міг розуміти мову всякого створіння й бачив, де в землі заховані скарби.
З різних квіток дівчата сплітали собі вінки й увечері, застромивши й вінок запалену свічку, пускали їх на воду. Якщо вінок плив добре і свічка не гасла – то це була вірна прикмета. Що дівчина скоро вийде заміж, а якщо вінок крутився на місці – то ще дівуватиме.
Богові Купалу присвячено тисячі пісень. Чимало з них співається і досі. Не забуті також і численні повір’я, прикмети та легенди купальського свята. Як не забуте й саме свято – воно й досі чи не найколоритніше з усіх свят українського народу.
Петров Олександр
Украинская Баннерная Сеть
Скориставшись творами, запропонованими у цьому виданні, учні 5–11 класів ефективно підготуються до написання контрольних та іспитів. Тематика робіт повністю охоплює шкільний курс (згідно з новою програмою навчання) і відповідає вимогам до написання учнівських та абітурієнтських творів.
