Творчі роботи наших відвідувачів

ГОЛОВНЕ В ЖИТТІ – БУТИ ЛЮДИНОЮ ( за оповіданням Д.Лондона „Жага до життя”)

Відомого американського письменника Джека Лондона завжди приваблювали люди мужні, рішучі, сміливі, сильні духом. На своєму життєвому шляху зустрічав він таких чоловіків і серед моряків, і серед золотошукачів. Правда, збентежений письменник бачив, що люди, засліплені жагою збагачення. Прибувши на Аляску, поступово втрачають кращі людські якості, забувають про обовязки дружби і взаємодопомоги. Тому і створив Джек Лондон оповідання „Жага до життя”, де показав людину, яка зрозуміла, що золото – не головне в житті.

Автор не дає імені герою, бо на його місці міг опинитися будь-хто, а називає персонаж просто Людина. І це символічно, тому що цей чоловік у всіх випробуваннях поводиться по-людськи на відміну від іншого, чиї очі засліплені блиском золота. Цьому герою письменник дає імя Біл.

Джек Лондон протиставляє двох чоловіків, щоб читач міг краще зрозуміти, хто обрав правильний шлях. Біл зраджує товариша, залишаючи його без підтримки. Він не може покинути золото. Бо жадібність переважила всі почуття, навіть інстинкт самозбереження. Натомість він з легкістю кидає напризволяще товариша, який підвернув ногу і не може самостійно пересуватися.

Інший герой, Людина, йде по слідах Біла і „читає” все, що відбувалося з товаришем. На гірких уроках Людина вчиться : бачить, що Біл не кинув золота, тому й загинув. Біл був жадібний, але кому тепер потрібне його золото? Білу? Ні, мертвим уже нічого не треба. Тож яка користь мати золото і вмерти? Краще вже вижити, хай і кинувши важкий мішок з металом. І ось Людина залишає золото, розуміючи, що воно – зайвий тягар у дорозі. Відчуваючи страшенний голод, залишає кістки Біла, по-людськи ставлячись до загиблого, зібравши останні сили, бореться із хворим вовком і перемагає. Перемагає і крижаний холод Аляски. Не дає золотим блиском занапастити душу. Перемагає, бо у всіх випробовуваннях герой залишався Людиною.

Петров Олександр