Прислухайтеся : з ранку й до вечора навколо нас звучить мова. Ось у сусідній кімнаті з кимось розмовляє мама, віддалік чується голос диктора, з вулиці долітають ледь чутні голоси людей. Ми так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови. Ми чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо.
А тепер припустіть на хвилинку, що мови нашої – та й інших мов на землі – ще нема. Якою б була земля? Якими були б ми?
Навіть важко уявити, яка б це була сумна й похмура картина : немає великих мст, ба навіть малих сіл, не ходять поїзди, не літають літаки, немає автомобілів, скрізь тихо, пусто й сумно. Стіною стоять непрохідні ліси, а в них – хижі звірі, гадюки, сови... А хто там боязко визирає з печери? Та то ж первісна людина! Скоцюбилась від холоду й страху, щільніше натягає на голі плечі якусь шкуру, сторожко оглядається... Такими наші пращури були колись, такими на довго вони зоставались, якби не зробили геніального відкриття : винайшли мову.
Мова первісних людей була дуже бідною. Вона складалася з небагатьох слів. Значення кожного такого слова були нечіткі, їх супроводжували рухами, які допомагали людям порозумітися. Рухами вказували :”Піди туди!”,”Візьми оце!”,”Допоможи підняти!” Та минали століття, змінювалися люди, вдосконалювалася й мова.
Не одразу мови різних народів стали такими, якими вони є сьогодні. Так, наприклад, ми звикли міряти відстань метрами й кілометрами і думаємо, що так було завжди. А дві тися-чі років тому германці.Скажімо,не знали інших мір, ніж людські кроки. Вони казали :”Ліс тягнеться на вісім днів шляху для доброго пішохода”. Через деякий час відстань міряли вже не ногами людини, а ногами коня :”Звідси до берега моря десять днів верхового шляху”. Змінювалися уявлення людей про навколишній світ, змінювалися й слова у мовах різних народів. А далі сталася подія величезної ваги : люди винайшли письмо.
Наше слов’янське письмо – знайомі і звичайні літери абетки – пройшло довжелезний шлях. Поки дійшло до нас. Поклав початок цьому один дуже давній і беручкий народ – фінікійці, які жили за 30 століть до нас. Їхнє письмо запозичили й вдосконалили стародав-ні греки. А слов’янська азбука була зроблена за зразком грецької. До 24 грецьких літер було додано ще 9 літер.
На наші українські землі ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь цей час вона змінювалась і вдосконалювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогодні і користуємо-ся. Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть докладали своїх зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли читати і писати.
Наша мова належить до високорозвинутих мов світу. Багато зробили для вдосконалення нашої української мови визначні представники народу – письменники, вчені, видавці книг, газет і журналів, освічені люди різниз часів. Особливо почесне місце належить Тарасу Григоровичу Шевченку, який обробив, відшліфував і показав світові дорогоцінне каміння – мову простого, пригнобленого тоді народу України. Ми одержали у спадок сучасну українську літературну мову – багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все : від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень і оповідань.
Не шкодуйте часу й зусиль для вивчення мови. Мова – наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Так нам заповідав наш великий поет :
...Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Петров Олександр
Украинская Баннерная Сеть