СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Андрій Малишко

ВЕЧОРИ, ЯК СИВІ КОТИКИ

Вечори, як сиві котики,

в нас ночують у дворі,

з ними вітру теплі дотики,

промінь синьої зорі.

Перший бавиться з дитиною:

— Люлі, спи, мале, пора, —

другий ходить за долиною,

ясні проліски збира.

Третій вечір в кузні дзенькає,

лемеші кує, мов жар,

доки шаблею тоненькою

місяць виблисне, звіздар.

І тоді вони посходяться,

в хаті сядуть при мені, —

мати їм дає вечеряти

борщ і кашу в казані.