СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Тарас Шевченко

І ДОСІ СНИТЬСЯ: ПІД ГОРОЮ...

І досі сниться: під горою,

меж вербами та над водою,

біленька хаточка. Сидить

неначе й досі сивий дід

коло хатиночки і бавить

хорошеє та кучеряве

своє маленькеє внуча.

І досі сниться: вийшла з хати

веселая, сміючись, мати,

цілує діда і дитя,

аж тричі весело цілує,

прийма на руки, і годує,

і спать несе. А дід сидить,

і усміхається, і стиха

промовить нишком: "Де ж те лихо?

печалі тії, вороги?"

І нищечком старий читає,

перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

і тихо гасне. День погас,

і все почило. Сивий в хату

й собі пішов опочивати.