ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ

Тінь великого класика

На вулицю Уїльяма Шекспіра

Я дівчину недавно проводжав

Був дощ — не дощ,

а просто мжичка сіра,

І вулиця Уїльяма Шекспіра,

Яка існує в будь-якій з держав.

Я дівчину «під локоток» держав,

І ми ішли з кінотеатру «Космос»,

Який римується з диктатором Самосою,

Якого нахиляли з Нікарагуа...

Я захопився.

Але ніч така була!..

І був індійський фільм — «Любов і помста» —

Сам по собі прекрасний привід для знайомства.

Отож ми йшли по вулиці Шекспіра,

По вулиці Уїльяма Шекспіра...

Ні через рисочку: Уїльяма Шекспіра.

Захоплено щось теревенив я,

Всміхалася супутниця моя, —

її душа так пристрасно кипіла,

Ліричному герою час вертатись на автобусну зупинку.

Пошуки митцем свого місця в соціумі — провідний мотив лірики О. Ірванця. Навіть закоханість ліричного героя вірша «Тінь великого класика» тісно пов'язана з мистецьким середовищем: герой повертається з супутницею із кінотеатру «Космос» (зв'язок з кіномистецтвом) вулицею імені Уїльяма Шекспіра (літературне, театральне мистецтво). Ця прогулянка навіяла роздуми — спогади, які поет виклав на папері.