РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору

6.2.4. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури)

6.2.4.11. Анепіфора

Анепіфорою (грец. άνεπιφορά), або  просаподосісом (грец. προσαποδοσιζ— буквально надлишок), або кільцем, називається стилістична фігура, яка зв'язує повтором окремих слів чи словосполучень початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (речення чи віршовий рядок). Пояснюючи назву цієї фігури, В. Домбровський, зокрема, писав: «Повторення початкового слова або фрази на кінці того самого речення, вірша, строфи або цілої п'єси, через що дана гадка або ж ряд гадок, що творять логічну цілість, отримує певного роду заокруглення; звідси й назва тієї фігури» [35, 72]. Наприклад:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...

(В. Сосюра)

Усміхнулась Катерина,

Тяжко усміхнулась.

(Т. Шевченко)

Кільце часто використовується з композиційною метою, відзначаючи початок і кінець строфи. У цьому випадку говорять про кільце строфи:

У цьому полі, синьому, як льон,

 де тільки ти — і ні душі навколо,

уздрів і скляк — блукало серед поля

сто тіней. В полі, синьому, як льон.

(В. Стус)