РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору

6.2.4. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури)

6.2.4.10. Епіфора

Епіфора (грец. έπιφορά — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, яка утворюється повтором окремих слів або словосполучень на кінці суміжних мовних одиниць. Наприклад:

Будемо вічно в труді рости,

З серця землі підіймать пласти,

Чорного золота давні пласти.

(Я. Шпорта)

Набагато рідше епіфора зустрічається в прозі: «Мне бы хотелось знать, отчего я титулярный советник? Почему именно титулярный советник?» (М. Гоголь).Інколи епіфора, як і анафора, може поширюватися на весь віршовий твір.