РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ

6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору

6.2.4. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури)

6.2.4.8.  Паралелізм

Паралелізм (грец. παράλληλοζ — той, що йде поруч) синтаксичний - це стилістична фігура, яка ґрунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що породжує відчуття їхньої симетрії. Наприклад:

Зашуміла дібровонька, листом зашуміла,

Затужила дівчинонька, серцем затужила.

(М. Шашкевич)

Найчастіше паралелізм, симетрія в синтаксичній побудові суміжних поетичних рядків супроводжується образним зіставленням виражених у них думок — так званим образно-психологічним паралелізмом: між життям природи і фрагментами людського життя (див. докладніше в розділі «Символ»).

Паралелізм відомий з давніх-давен. Найбільше він уживаний у народній поезії. Значного поширення набуває в романтичній поезії на початку XIX століття, часто як стилізація фольклорних мотивів. Паралелізм може складати композиційну основу ліричного віршового твору.