«ПЛЕЯДА» («Плеяда молодих українських літераторів», «Літературна громадка», «Література») — літературний молодіжний гурток, який діяв у Києві в 1888— 1894 рр. Організаторами та учасниками зібрань «Плеяди» були Леся Українка, її брат Михайло, Л. Старицька, О. Судовщикова, М. Славинський, І. Стєшєнко, О. Романова, Є. Тимченко, В. Самійленко, В. Боровик, а також студентська молодь. У зібраннях «Плеяди», які відбувалися головним чином у домівках Косачів, Старицькихта Лисенків на вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (тепер вул. Саксаганського), брали участь також і старші діячі української культури — Олена Пчілка, М. Лисенко, М. Старицький.

Члени «Плеяди» ставили перед собою національно-культурні цілі: пропаганду української культури, підготовку до видання популярних брошурок для народу з історії України, перекладів кращих творів європейської літератури українською мовою. Леся Українка зазначала вплив на «літературну громадку» ідей М. Драгоманова, зокрема його орієнтацію української культури на здобутки європейського художнього досвіду. У діяльності «Плеяди» виявилися дві характерні тенденції, що виникли в середовищі української літературної молоді наприкінці XIX ст.: «західництво» і глибоке національне самоусвідомлення, що супроводжувалося цілеспрямованим відштовхуванням від хуторянства й провінційщини, які пов'язувалися з діяльністю «українофілів». «Ми відкинули назву «українофілів», а звемось просто українці», — писала Леся Українка в листі до М. Драгоманова.

На зібраннях «Плеяди» читатися та обговорювалися оригінальні й перекладні художні твори, влаштовувалися літературні конкурси, складалися плани популярних видань і літературних збірок.

У 1895 р. «Плеяда» розпалася; на одну з причин цього вказала Леся Українка: «там занадто різношерстий народ». Більшість видавничих планів «Плеяди» залишилася нереалізованою, зате справі інтерпретації українською мовою кращих творів зарубіжних авторів, збагаченню української літератури досвідом європейських літератур члени «Плеяди» прислужилися.

Літ.: Старицька-Черняхівська Л. Спогади про Лесю Українку. К., 1971; Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. К., 1978. Т. 10; Костенко А. Леся Українка. К., 1985; Мороз М. Літопис життя і творчості Лесі Українки. К., 1992; Денисюк І., Скрипка Т. Дворянське гніздо Косачів. Л., 1999.

В. Панченко