ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. — 29.10.1624, м. Київ) — церковний і культурний діяч, письменник.

У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. — архімандрит у Києво-Печерській лаврі.

Літературна спадщина Єлисея Плетенецького — це передмови до «Часослова» (1616), «Анфологіона» (1619), «Божественної літургії» (1620), до книги «Іже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Консгантинограда патріархи вселенскаго бесіди на 14 посланій святого апостола Павла...» (1623) та «Іже в святих отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Констанінупольскаго беседы на деянія святих апостол...» (1624). Ці видання вийшли в друкарні Києво-Печерської лаври, діяльність якої відродив Єлисей Плетенецький. Ця подія могла статися, як свідчать різні джерела, після 1599 р.

Єлисею Плетенецькому присвячено панегірик Олександра Митури «Везерунок цнот превелебного в Бозе єго милости господина отца Єлисея Плетенецкого, архімандрита кієвского монастиря Печерского...» (1618). Твір, написаний українською книжно-літературною мовою з відчутним струменем народної лексики й фразеології, оспівує людину, яка всі сили віддає суспільно корисній діяльності, прославляє людину, яка, «фундуючи друкарню», дбала про самоусвідомлення й самоствердження українського народу, одним із виявів якого є друковане слово.

Літ.: Перетц В. М. Панегірик «Везерунок цнот превелебного о. Є. Плетенецкого» року 1618 // Зап. Укр. наук, т-ва в Києві. 1909. Кн. 6; Українська поезія: Кінець XVI — початок XVII ст.

М. Судима