Волочебні пісні - Словник літературознавчих термінів - літературозначий довідник визначень - Українська література

Волочебні пісні — вид білоруської календарно-обрядової пісенності, якою дружини "волочебників", подібно до українських колядників, у великодній понеділок вітають людей. Головний зміст В.п. — побажання, віншування, яке висловлює молодь родині у свята, за що їй дарують калач і крашанки — "воло-чільне". Змістом, формою, характером виконання В.п. близько споріднені з українськими колядками, в яких нерідко час дії — не зима, а початок весни, мовиться про оранку, сівбу, бурі і дощ. Це дало підставу фольклористам (О.Потебня, Ф.Колесса) стверджувати про давню спорідненість В.п. і колядок як пісень весняного новоріччя, що пізніше під впливом християнського календаря у білорусів закріпилися за Великоднем, а в українців за Різдвом. Свідченням того, що в Україні В.п. були поширені ще у XVII ст., є заклик Івана Вишенського в посланні до кн. В.Острозького: "Волочільноє по Воскресенії з міст і з сел виволокши, утопіте". Ф.Колесса писав: "Тепер залишилися в нас тільки останки волочебних пісень у Яворівщині під назвою "риндзівок". Вони оспівують такі самі теми, як колядки, даючи перевагу еротичному (любовному) змістові, і кінчаються такими самими побажаннями, як колядки, від яких відрізняються тільки воскресним рефреном (приспівом):

Же Христос, же воскрес,

Же воістину, же воскрес.

Це, мабуть, пізніший додаток, що зв'язує старовинну пісню із християнським святом "Воскресения" (Українська словесність. — Львів, 1938. — С.37-38). На спорідненість В.п. з веснянками, гаївками, риндзівками вказував В.Гнатюк (Матеріали до української етнології. — Львів, 1909. — т.ХІІ). Як свідчать записи фольклористів у минулому і сучасні експедиційні матеріали, в українців на Волині (Берестейщина, Ратнівський, Камінь-Каширський райони) В.п. побутують і нині, називаючись "рогульками", "рогульчатими піснями".

загрузка...

Словник літературознавчих термінів

Відовіді ЗНО 2010 зі всіх предметів