ЛІТЕРАТУРА XIV — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Гребінка Євген Павлович (1812-1848)

Є. П. Гребінка народився 2 лютого 1812 р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині.

Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку жваво обговорювалися літературні новини, твори Радищева, Пушкіна, Рилєєва, перші спроби пера гімназистів, що вміщувалися в рукописних альманахах. Один із них виходив за участю Гребінки, в кожному щотижневому номері якого, за свідченням сучасників, з’являлися його твори, «переважно сатиричні». Згодом він став основним співробітником рукописного журналу «Аматузія».

Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора Убіжище на Полтавщині й періодично займається літературною працею (у цей час з’являються друком його окремі байки, уривки з перекладу «Полтави» Пушкіна).

У 1834 р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав’язує широкі знайомства з літераторами та діячами російської культури, зокрема Пушкіним, Криловим, Тургенєвим, Брюлловим, відвідує літературні салони і влаштовує літературні вечори в себе вдома. Разом з тим він домагається прихильності М. Греча, графа Хвостова та інших високопоставлених осіб, завдяки яким займає непогані посади на цивільній службі, друкується в столичних журналах.

У Петербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, систематично виступає зі своїми творами на сторінках «Современника», «Отечественных записок», «Литературной газеты», «Утренней зари» та ін.

З кінця 1830-х рр. Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил. Так, за його участю в 1841 р. виходить альманах «Ластівка», на сторінках якого були опубліковані твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Боровиковського, Забіли та інших авторів, добірка українських народних пісень і приказок. Тут же було вміщено два напівбелетристичних нариси Гребінки — передмова «Так собі до земляків» і післямова «До побачення».

Найпомітнішим твором молодого Гребінки, над яким він почав працювати ще в Ніжині, є переклад українською мовою «Полтави» Пушкіна (Петербург, 1836). Свій переклад Гребінка назвав «вільним»; це виявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен, деяких подробиць, у трактуванні окремих образів тощо.

Гребінці належить також кілька українських ліричних поезій, що виникли на ґрунті народної творчості («Човен», 1833), «Українська мелодія», «Заквітчалася дівчина...», «Маруся» та ін.).

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві принесли «Малороссийские приказки», що вийшли окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 рр.

СЛОВНИК

Романс — невеликий вокальний чи інструментальний твір ліричного змісту для одного виконавця.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Якщо твори Гребінки 1830-х — початку 1840-х рр. мали загалом романтичний характер, то низка Інших повістей та оповідань цього і пізнішого часу відзначається реалістичною спрямованістю.

Байки Гребінки органічно пов’язані з народними приказками і прислів’ями, не випадково він називає свої твори приказками, побудованими за принципом розгортання і конкретизації фольклорних прислів’їв (в основі байки «Верша та Болото» — мотив народного прислів’я: «Насміялася верша з болота, аж і сама в болоті»; повчання байки «Школяр Денис» взято з прислів’я: «Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать» тощо).

В окремих байках поет творчо використав традиційні мотиви, опрацьовані ще античними авторами та їх багатьма послідовниками. Наприклад, в основу «Могилиних родин» покладено чотирирядкову притчу «Гора-породілля» Федра.

Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на іншому життєвому матеріалі, іншими художніми засобами оброблені в таких байках Гребінки, як «Рибалка» («Селяни і Ріка»), «Ведмежий суд» («Селянин і Вівця»), «Грішник» («Троєженець») та ін.

Крім традиційних персонажів, що уособлюють людські якості, у байці, як правило, є ще одна дійова особа — оповідач — тлумач смислу байки, її морального висновку («Ведмежий суд», «Рибалка», «Будяк та Коноплиночка» та ін.). Багато байок Гребінки побудовано у формі монологів («Пшениця», «Маківка», «Школяр Денис»). Окремі байки українського поета — це суцільні діалоги, що нагадують невеличкі п’єси (наприклад, «Ячмінь»), проте й у них присутність автора-оповідача, точніше, його ставлення до зображуваного, виявляється досить виразно.

Поетичний доробок Гребінки російською мовою значно ширший за обсягом і тематикою, ніж україномовний. Його російські вірші переважно романтичні («Печаль», «Скала»); широкою популярністю користувалися свого часу романс Гребінки «Черные очи» («Очи черные, очи страстные...»), вірш «Почтальон», «Песня» («Молода еще девица я была...») та ін.

Переспівами українських народних пісень були поезії «Казак на чужбине», «Кукушка», «Не калина ль в темном лесе...» та ін.

Історичному минулому України присвячені вірші «Курган», «Нежинозеро», «Украинский бард» і поема «Богдан» (1843), написані на основі народних переказів.

Популярність Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рассказы пирятинца» (1837) та інші ранні твори, написані переважно в романтичному дусі за фольклорними мотивами — українськими народними легендами, казками, переказами.

З українською тематикою пов’язані також повість «Нежинский полковник Золотаренко» (1842) (в основу повісті покладені історичні події, що відбувалися одразу після возз’єднання України з Росією) та роман «Чайковский» (1843), що є одним із значних досягнень Гребінки-прозаїка.

1840 р. — повість «Кулик», написана в дусі естетики натуральної школи.

1841 р. — «Записки студента», написані у формі щоденника і присвячені темі «маленької людини» (ця ж тема порушується у романі «Доктор»).

1847 р. — надрукована одна з останніх повістей Гребінки — «Приключения синей ассигнации».

У цей період з’явилися також повісті «Лука Прохорович», «Верное лекарство», «Сила Кондратьев» (надрукована в «Современнике»), кілька фізіологічних нарисів: «Петербургская сторона», «Провинциал в столице», «Хвастун».

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Основні твори: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки», «На вічну пам'ять Котляревському», «Причинна», «Сова», «Наймичка», «І мертвим, і живим...», «Чернець», «Іржавець», «Заступила чорна хмара», «У неділеньку у святую», «Сон».

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Вихід збірки Шевченка «Кобзар» — це подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча «Кобзар» містив лише вісім творів («Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдарування.