ЛІТЕРАТУРА XIV — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790-1865)

П. П. Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. у м. Городище на Черкащині в сім’ї священика. Вчився в Київській академії (1801-1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817 р. вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже наступного року викладає тут польську мову. У 1821 р. Гулак-Артемовський захистив магістерську дисертацію на тему: «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней», згодом стає професором історії та географії, з 1841 р. — ректором університету.

Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській академії. З перших його поетичних спроб збереглися лише два віршових рядки з переспіву поеми Буало «Налой» (1813). Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський розпочинає після переїзду до Харкова (1817) — під час навчання і викладацької роботи в університеті. Підтримує дружні стосунки з Г. Квіткою- Основ’яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та ін., виступає на сторінках «Украинского вестника» з перекладними й оригінальними творами, написаними у різних жанрах.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Спираючись на літературні зразки попередників в українському і світовому байкарстві та на фольклорні традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні, самобутні вірші, йдучи від просторої байки-казки через байку-приказку (цю традицію продовжив Л. Боровиковський) до власне байки, з якою згодом успішно виступили в українській літературі Є. Гребінка й особливо Л. Глібов.

У 1818-1819 рр. Гулак-Артемовський друкує в «Украинском вестнике» переклади прозових творів, критичних статей польських письменників.

1819 р. — російський переклад із польської мови «каледонской повести» (шотландської) «Бен-Грианан» («Украинский вестник»); нарис «Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)».

1817 р. — «Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)», оригінальний вірш українською мовою.

1818 р. — «казка» «Пан та Собака» («Украинский вестник»), написана на основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького «Pan і Pies» та окремих епізодів іншого його твору — сатири «Panniewart slugi». Ця «казка» Гулака-Артемовського відіграла помітну роль у розвитку жанру байки в Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова) байка, написана зі свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову.

1819 р. — письменник опублікував в «Украинском вестнике» ще дві байки — казку «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі» і побрехеньку «Тюхтій та Чванько».

1820 р. — цикл байок-приказок: «Дурень і Розумний», «Цікавий і Мовчун», «Лікар і Здоров’я» (першоджерело — приповідки І. Красіцького).

У 1827 р. Гулак-Артемовський написав ще три байки — «Батько та Син», «Рибка», «Дві пташки в клітці». Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського також пов’язаний з творчістю Красіцького.

Не останню роль у пошуках письменника відіграло читання ним в університеті лекцій з естетики, які він готував один час за книгою

О. Галича «Опыт науки изящного», де були викладені основні положення романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори Жуковського, визначалися нові жанри — романтична балада, поема, романс тощо.

1827 р. — виступ на сторінках «Вестника Европы» із «малоросійськими баладами» «Твардовський» і «Рибалка», якими представлено романтичну баладу різних тональностей.

«Твардовський» — це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича «Пані Твардовська», основу якої становить досить популярна у слов’янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові. Балада «Твардовський» користувалася значним успіхом у читачів.

«Рибалка» — переспів однойменної балади Ґете (ще раніше її переклав російською мовою Жуковський), має вже виразно романтичний характер.

З кінця 1820-х рр. Гулак-Артемовський відходить від активної літературної діяльності, пише лише принагідно, здебільшого у зв’язку з пам’ятними подіями в його службовому і родинному житті.

В останні роки Гулак-Артемовський написав низку ліричних медитацій у народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не друкувалася) — «Не виглядай, матусенько, у віконечко», «До Любки» (перекладений російською мовою О. Фетом), «Текла річка невеличка».

Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський і літературним життям, захоплюється творами Шевченка, підтримує зв’язки з російськими, українськими, польськими діячами культури (він познайомився в Харкові з А. Міцкевичем, із яким певний час підтримував дружні стосунки),турбується про видання творів окремою книжкою. Його обирають членом кількох науково-літературних товариств, зокрема «Московського товариства аматорів російської словесності», «Королівського товариства друзів науки» у Варшаві.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Основні твори: байки «Рибалка» («Селяни і Ріка»), «Ведмежий суд» («Селянин і Вівця»), «Грішник», збірка «Рассказы пирятинца», повісті «Лука Прохорович», «Верное лекарство», «Сила Кондратьев», фізіологічні нариси «Петер-бургская сторона», «Провинциал в столице», «Хвастун».

ЗВЕРНИ УВАГУ

Велику роль відіграв Гребінка в житті, творчому становленні Т. Шевченка, з яким познайомився у другій половині 1836 р. Він брав безпосередню участь у викупі його з кріпацької неволі. На літературних вечорах у Гребінки Шевченко дізнається про новини тогочасного російського й українського літературного життя, зближується з багатьма прогресивними діячами російської культури, зокрема майбутніми петрашевцями М. Момбеллі та О. Пальмом. Особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840 р. з його допомогою побачив світ «Кобзар» Шевченка.