МІНІ-КОНСПЕКТИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ

ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII — на початку XX століття

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

(1834-1861)

Поет, прозаїк, драматург, художник.

 Рання творчість (1938-1943)

 

Послання «До Основ’яненка» (1839)

Ключові слова:

•         лірика;

•         послання;

•         громадянська лірика;

•         поштовх до написання — нарис Г. Квітки-Основ’яненка «Головатий»;

•         романтизм;

•         захоплення героїчним минулим України;

•         роль уроків історії для вирішення проблем сучасності;

•         віра в безсмертя рідного народу.

Понятійний апарат

Послання — віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб.

Романтизм — літературний напрям, характерними особливостями якого є зображення незвичайного, яскравих і сильних особистостей, звернення до історичної тематики, екзотичні пейзажі (часто нічні), неприйняття буденності. Виник наприкінці XVIII ст.

Поема «Катерина» (1839)

Ключові слова:

•         ліро-епос;

•         соціально-побутова поема;

•         присвята В. Жуковському;

•         трагічна доля жінки-покритки й дитини-безбатченка в кріпосному суспільстві;

•         жорстока народна мораль щодо покритки.

Поема «Гайдамаки» (1841)

Ключові слова:

•         ліро-епос;

•         історико-героїчна поема (перший український історичний роман у віршах);

•         2 вступи, 10 розділів, епілог;

•         1708 р. — Коліївщина;

•        боротьба українського народу проти польського панування в Україні;

•         необхідність перегорнути трагічну сторінку історії, по-сучасному оцінити минуле;

•         заклик до єднання слов’янських народів;

•         осмислення можливостей вирішення конфліктів між народами-сусідами.

Поема «Кавказ» (1845)

Ключові слова:

•         ліро-епос;

•         сатирична поема;

•         присвята другові Якову де Бальмену;

•         символіка орла й античного образу Прометея;

•         монолог колонізатора,

•         звернений до горця;

•         загарбницька політика російського самодержавства;

•         заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога;

•         співчуття поневоленим, схвалення мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу.

 

Період «трьох літ»(1843-1847)

Поема «Сон (У всякого своя доля...)»  (1844)

Ключові слова:

•         ліро-епос;

•         сатирична поема (політична сатира);

•         за способом відображення дійсності — комедія (підзаголовок Т. Шевченка);

•         форма сну;

•         вступ і три частини; зображення України, Сибіру й Петербурга;

•         сцена «генерального мордобитія» (І. Франко);

•         «сміливий маніфест слова проти темного царства» (І. Франт);

•         широкий арсенал засобів сатири (іронія, сарказм, гротеск, карикатура);

•         зображення справжньої суті російського імперського режиму;

•         засудження самодержавства й кріпосництва в Російській імперії;

•         висміювання вірнопідданства й аморальності земляків-перевертнів.

Понятійний апарат

Іронія — прихована насмішка:

Од молдаванина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

Сарказм — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. Сарказм, на відміну від іронії, виражається прямо й не має подвійного, прихованого значення. Саркастично звучать такі рядки поеми:

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята. «Нехай, каже, —

Може, так і треба».

Гротеск — сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним. Гротеск — вищий ступінь комічного. Сцена «генерального мордобитія» — приклад гротеску.

Карикатура — сатиричний малюнок загостреного критично- викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. Отже, карикатура пов’язана із зоровими образами:

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне

Хита головою.

Послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» (1845)

Ключові слова:

•         лірика;

•         послання;

•         патріотична лірика (громадянська);

•         критика української еліти, байдужої до своєї історії, мови, батьківщини;

•         заклик до соціального примирення заради відродження нації.

Вірш «Заповіт» (1845)

Ключові слова:

•         лірика;

•         ліричний вірш;

•         громадянська лірика;

•         хорей;

•         заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Період заслання (1847-1857)

Вірш «Мені однаково...» (1847)

•         лірика;

•         ліричний вірш (медитація);

•         громадянська (медитативна) лірика, невольницька;

•         ямб;

•         цикл «У казематі»;

•         патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.

Понятійний апарат

Медитація — жанр поезії, у якому автор висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, сенсу людського буття тощо.

Цитатник

Послання «До Основ’яненка»:

• Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава У країни! (Славне історичне минуле завжди буде жити в думі й пісні).

• Утни, батьку, щоб нехотя

На весь світ почули,

Що діялось в Україні,

За що погибала,

За що слава козацькая

На всім світі стала! (Батьком тут названо Г. Квітку- Основ’яненка).

 

Із поеми «Катерина»:

• Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

 

Із поеми «Гайдамаки»:

• Сини мої! орли мої!

Летіть в Україну, —

Хоч і лихо зустрінеться,

Так не на чужині.

• Гайдамаки гуляють, карають;

Де проїдуть — земля горить,

Кров’ю підпливає.

• Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла-червоніла.

 

Із поеми «Кавказ»:

•  За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

• Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

•  У нас же й світа, як на те —

Одна Сибір неісходима,

А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

Од молдаванина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

 

Із поеми «Сон (У всякого своя доля...)»:

•Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світу зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

•Летим. Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

• Заворушилася пустиня.

Мов із тісної домовини

На той останній

 Страшний суд

Мерці за правдою встають.

• ...Цариця-небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне,

Хита головою.

•Дивлюсь, цар підходить

До найстаршого... та в пику

Його як затопить!..

Облизався неборака; та меншого в пузо —

Аж загуло!., а той собі

Ще меншого туза

Межи плечі; той меншого,

А менший малого,

А той дрібних, а дрібнота

Уже за порогом

Як кинеться по улицях,

Ти й давай місити

Недобитків православних...

• Первому — вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той перший, що розпинав

Нашу Україну,

А вторая доконала

Вдову сиротину.

 

Із послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»:

• В своїй хаті й своя правда,

І сила, і воля.

• Нема на світі України,

Немає другого Дніпра...

• Одцурається брат брата

І дитини мати.

• Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.

• Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття — ваші пани,

Ясновельможнії гетьмани.

• Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

• Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

• Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

 

Із вірша «Заповіт»:

• І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

Із вірша «Мені однаково...»:

• Малого сліду не покину

На нашій славній Україні.

На нашій — не своїй землі.

• Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

 

Літературний диктант

1.       Скільки років Т. Шевченко перебував у засланні?

2.       Поему «Кавказ» Т. Шевченко присвятив ....

3.       «В своїй хаті й своя правда, і сила, і воля» — це слова з твору....

4.       Російський колонізатор звертається до горця зі словами: «Чом ви нам платить за сонце не повинні!» у творі....

5.       Вірш «Мені однаково...» належить до циклу....

6.       Поему «Катерина» Т. Шевченко присвятив ....

7.       «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» за жанром — ....

8        Т Шевченко порівнює з «опеньком засушеним» героїню твору ..

9.       Із звернення ліричного героя до чорнобрових, щоб не кохатися з москалями, починається твір ....

10.     Два вступи, десять частин, епілог — композиційна особливість тору....

11.     Хто така «вторая» у рядку «А вторая доконаю вдову сиротину»?

12.     Романтичним пейзажем «Б’ють пороги, місяць сходить» починається твір ....

13.     Сцена «генерального мордобитія» — кульмінаційний момент тору....

14.     Прихована насмішка називається ....

15.     Закликом «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!» закінчується  твір ....

16.     Тяжка доля жінки-покритки — тема твору ....

17.     Нарис «Головатий» став поштовхом для написання твору....

18.     Із вступу й трьох частин (Україна, Сибір, Петербург) складається твір ....

19.     Т. Шевченко змалював Коліївщину у творі....

20.     Образ нескореного Прометея Т. Шевченко використав у творі ...

21.     Кохану Яреми з поеми «Гайдамаки» звати ....

22.     Визвольний руху поемі «Гайдамаки» очолили Максим Залізняк та....

23.     Захворівши на пневмонію й передчуваючи свою смерть, Г Шевченко написав твір ....

24.     Т. Шевченко критикує українську еліту за байдужість до історії України, мови, національних проблем у творі....