ЛІТЕРАТУРА другої половини XX — початку XXI століття

ГРИГІР ТЮТЮННИК

(1931-1980)

Письменник. Належить до покоління шістдесятників.

 Новела «Три зозулі з поклоном»

Ключові слова:

• епос;

• новела;

• автобіографічна основа;

• присвята — «Любові Всевишній присвячується»;

• три зозулі — любовний трикутник, три долі;

• складність людських стосунків в історії про нещасливе кохання;

• возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Цитатник

Про Гр. Тютюнника та його твори:

• Його новели і повісті суворі, витримані у вищих вимогах правди життєвої, автор не заграє зі світом, з героями й з істиною, письмо його точне, вивірене, ощадливе, часто новели нагадують мовби гравюри на сталі.

(П. Загребельний)

• Живописець правди — так можна б визначити і творчі принципи письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю.

(О. Гончар)

Із новели «Три зозулі з поклоном»:

• Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотом, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина (опис Марфи Яркової).

• Марфа — тоді її в селі за маленький зріст звали «маленькою Марфою» — знала, що лист від тата приходить раз на місяць. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала (Марфині передчування).

• У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе (Софія синові про Марфу).

• ...він якось і не старів, однаковий зоставався і в двадцять, і в тридцять годочків... сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть чорнющі. Гляне було — просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. А в останнє, як бачила його... то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману (опис Михайла).

• А Карпа хоч викинь. Сидить, у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другий — розпушує. То я йому галушок миску гарячих (він їсти страх любив), ложку в руки і їж, Карпе! І тьопає, як за себе кидає... Товстопикий був, товстоногий. ї рудий — матінко ти моя... Як стара солома (опис Карпа Яркового).

• ...я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу. («Сибір неісходиму» було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: «Сибір неісходиму»).

Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття (з останнього листа Михайла).

 Літературний диктант

1.       До якого покоління письменників належить Гр. Тютюнник?

2.       Чому присвячена новела «Три зозулі з поклоном»?

3.       Від якої особи ведеться розповідь у новелі?

4.       В описі якого героя (героїні) використано порівняння «як сама худорба»?

5.       Якого кольору було Марфине волосся?

6.       Яку частину листа цілувала Марфа?

7.       Кому належить репліка «Чорнила слізьми не розмаж»?

8.       У якому місті Софія востаннє бачила Михайла?

9.       Яким голосом виконував пісні Михайло?

10.     Хто в новелі «катувався над галушками»?

11.     Кого описано словами «Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома»?

12.     Яке дерево найчастіше згадується в новелі?

13.     Від кого на ярмарку Соня й Михайло почули пісню про три зозулі?

14.     Що символізують три зозулі?

15.     У який спосіб студент-оповідач заробив гроші на дешевий костюм?

16.     Які два слова було закреслено в останньому листі Михайла?

17.     Яку винагороду давала Марфа дядькові Левку за можливість пригорнути до грудей Михайлового листа?

18.     Завершіть речення «Тоді не було б тебе... — шумить “татова”…»