ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII — на початку XX століття
ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО
(1880-1951)
Письменник, драматург, політичний діяч.
Новела «Момент» (1910)
Ключові слова:
• епос;
• новела;
• підзаголовок «Із оповідань тюремної Шахерезади»;
• імпресіонізм;
• історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації;
• оспівування почуття кохання;
• усвідомлення скороминущості щастя.
Цитатник
Про В. Винниченка:
• Серед млявої тонко-артистичної та млосної або ординарно-шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом винирнуло щось таке дуже рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками... І відкіля ти взявся у нас такий? — хочеться по кожнім оповіданню запитати у Винниченка.
(І. Франка)
• Стрімка еволюція, постійна жадоба новизни, яка межувала із творчим зухвальством, молодече заперечення всіляких «табу», швидке й талановите реагування на динаміку суспільного життя, — все це органічні риси раннього Винниченка.
(В. Панченко)
З новели «Момент»:
• ...чоловік поважний і випускати з себе слів без потреби не любив. Сам був «парнишка» дебелий, «гвардійонець», як казали його односельчани, і на всіх через те дивився завжди згори вниз (контрабандист Семен Пустун).
• Це було торжество двох великих кузьок; це був вихор життя, який зміта все сміття «не треба», «не можна», це було щастя крові, мозку, нервів, кісток; це було найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими, видющими очима душі (святкування радості життя, момент насолоди після перетину кордону й уникнення смерті).
• Ліс помирився з нами і провадив далі своє життя, життя кохання, народження, росту. На блідих квіточках діловито гуділи бджоли; тукав дятел десь вгорі; дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку, подивлялись на нас і несподівано зливались в обіймах; літали сплетені в коханні метелики... в траві парами кишіли кузьки. Одбувався великий, прекрасний процес життя (про природність і органічність усього сущого в природі).
• Люблю я цей процес у лісі, в полі! Чистий він, не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір’ям похоті, сильний, одвертий, простий. Люблю цих кузьок, пташок, цих маленьких, несвідомих протестантів проти лицемір’я старшого брата свого — людини. Оддаючись зо всею силою цьому процесові або, як сказав би цей брат-людина, «зо всім цинізмом», вони, ці кузьки, метелики, ніби говорять йому: «На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнонароджених, у нас нема пашпортів, мора- лів, «уложеній о наказаніях», ми маленькі, здорові, чисті циніки» (про відсутність лицемір’я у світі природи, на відміну від світу людей).
• Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Найбільше щастя буде мізерним у порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут... (Муся про розуміння щастя).
Літературний диктант
1. У яку пору відбуваються події в новелі «Момент»?
2. Як звати оповідача в новелі «Момент»?
3. У якому місці революціонер познайомився з панною?
4. Скільки чоловіків сиділо на возі, який проїхав поряд з панною і революціонером, коли вони були ще в хлібах?
5. У який одяг убралися революціонер і панна для перетину кордону?
6. Кого називав контрабандист Кукурудзяною?
7. Хто в новелі каже про себе: «Ми маленькі, здорові, чисті циніки»?
8. Якого героя описано словами «сам був “парнишка” дебелий, “гвардійонець”, як казали його односельчани, і на всіх через те дивився завжди згори вниз»?
9. Яким словом мав би (у разі смерті) завершуватися лист панни: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять...»?
10. Кому належить репліка «На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнороджених, у нас нема пашпортів, моралів...»?
11. Від якої особи ведеться оповідь у новелі?
12. До якої стильової течії модернізму належить новела «Момент»?
