ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII — на початку XX століття
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
(1871-1913)
Справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач.
Письменниця.
Лесю Українку називають дочкою Прометея.
Ліричний вірш «Соntra sрет sреrо!» (1890)
Ключові слова:
• лірика;
• ліричний вірш;
• особиста (філософська) лірика;
• анапест, перехресне римування;
• заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості;
• оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій;
• без надії сподіваюсь (переклад назви вірша);
• збірка «На крилах пісень».
Драма-феєрія «Лісова пісня» (1911)
Ключові слова:
• драма;
• драма-феєрія (філософська драматична поема);
• пролог і три дії (кожна дія — окрема пора року: рання весна, пізнє літо й пізня осінь);
• зображення світу людини і світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах;
• оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.
Цитатник
Про Лесю Українку та її твори:
• Читаючи м’які та рознервовані або холодно-резонерські писання сучасних молодих українців - мужчин і порівнюючи їх з тими бадьорими, стильними та сміливими, а при тім такими простими, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ся хвора, слабосила дівчина — трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну. Але проте вона дівчина, у неї є м’яке жіноче серце.
(І. Франка)
• Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про Мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася Мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували — пам’ятаєш? — у дядька Лева Скулинського... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час», — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік (Леся в листі до матері).
• Писала я її («Лісову пісню». — Авт.) дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті». (Леся Українка)
• Зовсім осібно, як чарівний заквітчаний острів, височіє у творчій спадщині Лесі Українки драма-феєрія «Лісова пісня».
(М. Рильський)
• У «Лісовій пісні» найсильніше виявилася одна з основних рис Лесиного світовідчування і творчої манери — музикальність, найвищих верховин сягнула гнучкість і розмаїтість Лесиного слова — легкого, як серпанок, у речах Мавки, густо-мідного в устах «Того, що в скалі сидить», пронизаного вогнем пристрасті в Перелесника1, добродушного і ясно-спокійного в дядька Лева, прибитого денними турботами до землі в Лукашевої матері, ніжного, тривожного й наївного в Лукаша.
(М. Рильський)
Із драми-феєрії «Лісова пісня»:
• ...молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами («Той, що греблі рве»).
• Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скойок2. Голос глухий, але дужий (Водяник).
• ...гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима (Перелесник).
• ...уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний... у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені (дядько Лев).
• ...дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний гак само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку (Лукаш).
• ...як дівчина... ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька,і якось так убрана не по-наськи... (Мавка).
• ...зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі заплуталисть рожеві квітки, ромен, березка (Русалка Польова).
• ...молода повновида молодиця, у червоній хустці з торочками, у бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та білими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою (Килина).
• Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
Се так колись і вітер пропаде! (Мавка Лісовику).
• Що лісове, то не погане, сестро, —
усякі скарби з лісу йдуть... (Лев про Мавку матері Лукаша).
• Ні, любий, я тобі не дорікаю,
а тільки — смутно, що не можеш ти
своїм життям до себе дорівнятись (Мавка Лукашеві).
• Ой лишенько! Іще не починала!
Ой мій упадоньку! Що ж ти робила?
Нездарисько! Нетхолице! Ледащо! (Мати Лукашева про Мавку).
• Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає (Мавка протистоїть Марищу).
• Я з кодлом лісовим не накладаю
так, як твій рід! Зрубай її, як хочеш,
хіба я бороню? Ось на й сокиру (Килина Лукашеві).
• І та вже відьма? — Ба, то вже судилось
Відьомською свекрухою вам бути.
Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли (Лукаш до матері).
• Я — загублена Доля,
завела мене в дебрі
нерозумна сваволя.
А тепер я блукаю,
наче морок по гаю,
низько припадаю,
стежечки шукаю
до минулого раю (Мавка в образі загубленої Долі до Лукаша).
• Я душу дав тобі? А тіла збавив!
Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара! (Лукаш до Мавки у фіналі).
• Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, —
стане початком тоді мій кінець (з останнього монологу Мавки).
Літературний диктант
1. Справжнє прізвище Лесі Українки — ....
2. Хто назвав Лесю Українку «чи не одиноким мужчиною на всю новочасну соборну Україну»?
3. Яку пору року зображено в першій дії «Лісової пісні»?
4. Якого героя описано словами «гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима»?
5. Кому дядько Лев адресує слова: «Лісове, то не погане... — усякі скарби з лісу йдуть»?
6. Кого описано словами «дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче»?
7. Кому належить репліка «Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?»
8. Кого описано словами «молода повновида молодиця, у червоній хустці... намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягав стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою»?
9. У якому регіоні України відбуваються події «Лісової пісні»?
10. Кого Мавка називає своїм дідом?
11. Що винесли мати Лукашева й Килина на клунках та мішках з палаючої хати?
12. Хто спиняє Русалку, коли вона збирається залоскотати Дуката й дядька Лева?
13. На яке дерево перетворилася Мавка?
14. Кого описано словами «молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами»?
15. Кого просить Русалка допомогти завести Лукаша в болото?
16. Від чого прокинулася після зими Мавка?
17. Яку матеріальну цінність як придане має Килина?
18. В якому образі після пожежі з’являється Мавка?
19. Хто з лісових мешканців на початку твору захищає дядька Лева й Лукаша?
20. На кого Лісовик перетворив Лукаша?
21. Як іще в «Лісовій пісні» названо «Того, що в скалі сидить»?
22. Хто вступився за Мавку-вербу, коли на неї накинулася із сокирою Килина?
23. Кому належать слова «зрубай її, як хочеш, хіба я бороню? Ось на й сокиру»?
24. На якому музичному інструменті грав Лукаш?
1 Перелесник — в українській народній міфології — біс-спокусник, що ночами являється жінкам у вигляді вогняного змія або красеня парубка.
2 Скойка — стулка черепашки.
