IV. Література XX ст.

Тема 27. Юрій Яновський (1902 — 1954)

Юрій Яновський - український письменник, представник неоромантичної течії в літературі.

Автор великої кількості новел, оповідань, поезій, чотирьох романів, семи п’єс, повісті, кіносценаріїв, публіцистичних творів.

Найвідоміші твори: «Вершники», «Чотири шаблі», «Майстер корабля», «Мамутові бивні» тощо.

Особливості творчості:

-         романтизм у сприйнятті навколишнього світу, безмежного, загадкового, мінливого;

-         відсутність шаблонності у творенні змісту, форми художнього твору, відхилення усталених схем, трафаретів, банальних підходів;

-         відхід від народно-просвітницьких традицій, певна прихильність до ідей футуризму, пошук нових шляхів розвитку української літератури^

-         висока духовність, пріоритет загальнолюдського, християнського.

«Вершники» (1935)

Жанр: роман у новелах.

Новели: «Подвійне коло», «Шаланда в морі», «Лист у вічність», «Дитинство», «Чубенко - командир полку», «Батальйон Шведа» та ін., які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни.

Особливості роману:

-         роман скомпонований із самостійних розділів - восьми новел;

-         відсутність хронологічної послідовності у розгортанні подій;

-         використання кінематографічного прийому «напливу», поетичних рефренів, ліричних відступів;

-         має ознаки героїчної пісні, думи, новели («Вершники» — новаторське продовження традицій народних дум);

-         виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах;

-         поєднання новел головною авторською настановою: показати через внутрішній світ героїв історичну необхідність перетворення земної світобудови;

-         головний мотив - розпад людського роду, що почався з революцією;

-         викриття більшовицької ідеології, яка пропагує класову боротьбу;

-         відтворені ситуації драматизму (братовбивча війна, порушення батькового принципу «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду») тощо.

Особливості новели «Подвійне коло»:

-         новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії (усі події відбуваються протягом одного дня в степу під Компаніївкою);

-         фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що по різні боки барикад стоять рідні брати (Оверко Половець - петлюрівець, Андрій - денікінець, Опанас, Сашко - махновці, Іван - більшовик) - різні ідеології;

-         умовна присутність батьків (на 1-му плані - битви братів, на задньому - те, що про це думають батьки);

-         велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини (автор натякає: Бог гнівається за кровопролиття, порушення моральних законів);

-         автор не зосереджує уваги на ході баталій: Яновського цікавить результат битви і словесна дуель між братами тощо.

Стислий переказ новели «Подвійне коло»

У першій новелі «Подвійне коло» розкрито складне життя роду Половців, які жорстоко і непримиренно роз’єднані подіями громадянської війни. У кривавому бою сходяться брати.

«Був серпень 1919 р. Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко». Так сталося, що в цьому бою перемогу одержав Оверко. Поранений Андрій опинився в полоні у брата. Чи ворухнеться у серцях братів щось живе?

Здається, так. Ось Оверко питає в Андрія, що йому згадується. У них спільне життя, спільні спогади, спільні батьки... Хіба цього замало? Андрій нагадує Оверкові батькові слова: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Чи зглянувся брат на брата? Ні. З погордою відповів брат братові: «Рід - це основа, а найперше - держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає, он як!» «Нічого, - втішається Оверко, - рід переведеться, держава стоятиме». І вбиває брата, не слухаючи ані його благань, ані його проклять. А в степу, десь далеко, біля моря стоїть їхній батько і з теплотою згадує синів. Не знає він, що десь серед простору вже лежить неживий син Андрій, а в смертельному двобої зійшлися інші його сини -- Оверко та Сашко з Панасом. Махновець Панас зупиняє чотирнадцятирічного Сашка, що хотів був добити пораненого Оверка. То, може, цього разу вбивства не станеться? Оверко нагадує братам слова батька про згоду. Але і в Панаса свої міркування: «...рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?» «Проклинаю тебе», - гукнув Оверко, повторюючи слова недавно вбитого ним брата Андрія. Не зглянувся Панас. Єдине, на що спромігся, - обом братам яму викопав. «По обличчю Панаса Половця бігли дощові краплі, збоку здавалося, що він слізно плаче коло готової могили, у всього загону текли дощові сльози, це була страшна річ, щоб отак плакав гірко цілий військовий загін, а дощ на вгавав». То, здавалося, сама природа, сам Бог плакав над тією гіркою могилою, бо не було справжніх сліз у людей. Аж тут де не взявся загін інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем. І ролі помінялися знов. Знову перед Іваном стоять полонені брати Панас та Сашко, а Іван їм промовляє, що «скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних». Він виголошує славу радянській владі і Червоній армії, він вважає, що правда тільки на його боці. «Панас не чекав собі милості, він бачив, як загинули його вояки, що їх він збирав як зерно до зерна, а інші з них стали не його. У нього промайнуло в голові дитинство і дитячі роки на шаланді, і нічні влови, і запах материної одежі, неосяжний простір моря». Згадав тоді Панас батькові слова про згоду, та пізно й марно. Сильніша виявилась «правда» Івана. «От і бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс». Панас проклинає брата і, вихопивши браунінга з-під френча, пускає собі в рот кулю. Так Іван Половець втратив трьох братів. «Одного роду, - сказав [комісар] Герт, - та не одного з тобою класу». Такий категоричний підсумок ніби обрубує усякі роздуми над подіями. А замислитися є над чим. Ю. Яновський емоційно переконливо зображує трагічну суть громадянської війни - розпад родини, розпад нормальних людських стосунків між тими, хто є народом, родиною. Чого варта будь-яка «правда», якщо в основі її лежить право на вбивство заради ідей — ось у чому гуманістична ідея цієї новели. Ціна великих соціалістичних перемог - чи не завелика для нашого народу, для нації?

Стислий переказ новели «Шаланда в морі»

Віє степом вітер-трамонтан. Насувався шторм. А на березі стояла стара Половчиха. Вона вирядила у море свого чоловіка Мусія і тепер виглядала його, а серце її калатало так, що ладне було вискочити з грудей. Море зажерливо ревло, схопивши її чоловіка, і вона подумки благала: «Ой, подми, вітре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю, і хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла».

Здавалось, цілі віки минули, віки чекання, поки з’явилася шаланда в морі, що ледве виднілася серед хвиль. Часом вона надовго ховалася за водяними горбами, потім з’являлася і знову впірнала, мов у безодню. Шаланда боролася з морем. У ній був Мусій Половець з якимсь чоловіком. Вони з усіх сил добивалися до берега, па якому зібралася вся артіль, з селища прибігли діти. Вони переживали, та нічим не могли допомогти у таку негоду. І от нарешті шаланда наблизилася, і Половчиха побачила, як зламалося весло, як шаланду перекинуло хвилею і на поверхні показалася лише одна голова. Шаланда блукала догори кілем, а хтось^ плив наввимашки до берега крижаним морем. Йому на допомогу кинулися рибалки. І от на берег нарешті вилізли стомлені люди і серед них — чуло людина, що була на шаланді разом із Мусієм. Половчиха впізнала Чубенка. «Товариші, - сказав Чубенко через силу, — я плачу за героєм революції, що визволив мене з французької плавучої тюрми». І всі пішли від моря. Лише стара Половчиха залишилася стояти на березі. Душа її скам’яніла. Там загинув її чоловік. Думки її поринули в ті далекі щасливі роки, коли вони побралися, коли народилися їхні сини. Кожен із них був їй рідним і згадувався чимось своїм. Давно нічого про них не чула Половчиха. «Тільки Іван працює на заводі і робить революцію...»

Самотньо стояла жінка наодинці зі своїми думами. Та ось їй здалося, що шаланда ніби наблизилась до берега. Жінка подумала, що треба б почекати, може, шаланду приб’є до берега, то треба витягти її. Без неї риби не наловиш. Вона спустилася до моря, по коліна зайшла у воду і тільки тоді побачила за шаландою якесь чорне лахміття. «Ну що ж, - подумала вона, - буде хоч над чим потужити». Не кожній дружині рибалки випадало таке. Гинули чоловіки в морі. Та нараз вона почула стомлений голос її чоловіка...

Мусій розповів їй, як хотів врятувати шаланду, тому й сховався під кілем, щоб Чубепко сам плив до берега. А той усе пірнав та гукав, а потім і справді поплив до берега. Вони удвох з дружиною витягли під крижаним вітром шаланду, як робили усе життя - удвох. Берег був порожній. «І подружжя Половців пішло до домівки. Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено і дружно, як ходили ціле життя».

Тест № 18

1.       Період в літературі 20-х років XX ст. прийнято вважати:

А «Українським Відродженням»;

Б «Розстріляним Відродженням»;

В «Апологетами писаризму»;

Г добою Руїни.

2.       Укажіть поняття за його визначенням: філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі XIX - XX ст. і об'єднала новітні напрями й течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча свобода у його розкритті.

А Соцреалізм;

Б лібералізм;

В модернізм;

Г сюрреалізм.

3.       Яку ідейну позицію обстоював М. Хвильовий у літературній дискусії 1925 — 1928 рр.?

А Засади класичної літератури;

Б орієнтацію на просвітянство і масовість;

В догми соціалістичного реалізму;

Г концепцію повноцінної національної літератури.

4.       Яку присвяту має новела «Я (Романтика)» ?

А «Моїй матері»;

Б «Усім загиблим від рук чорного трибуналу»;

В «Цвітові яблуні»;

Г «Кононівським полям».

5.       Про якого персонажа новели «Я (Романтика)» йдеться в наведеному фрагменті твору: «...нервово переходите із місця на місце і все поривається сказати, що так не чесно, що так комунари не роблять. Ах, який він чудний...»?

А Доктора Тагабата;

Б дегенерата;

В оповідача;

Г Андрюшу.

8. Що символізує годинник в кабінеті «чорного трибуналу комуни»?

А Плин революції;

Б Божу пересторогу - життя короткотривале;

В садистські дії «чекістів», що відбуваються погодинно;

Г відлік днів життя матері головного персонажа;

Д страшні часи громадянської війни.

7.       Укажіть персонажа роману «Вершники», в уста якого Яновський вклав такі слова: «Рід розпадається, а клас стоїть».

А Мусій Половець;

Б Андрій Половець;

В Іван Половець;

Г Оверко Половець;

Д Панас Половець.

8.       Кому з персонажів твору «Вершники» належать слова: «Тому роду нема переводу, в котрому браття милують згоду»?

А Оверку;

Б Андрію;

В Панасу;

Г Івану;

Д Мусію.

9.       Хто виходить переможцем у боротьбі (за новелою «Подвійне коло» з роману «Вершники»)?

А Панас;

Б Оверко;

В Андрій;

Г Іван;

Д Сашко.

10.     Що лежить в основі «правди громадянської війни» (за новелою «Подвійне коло»)?

А Право на вбивство заради ідей;

Б братні стосунки між родичами;

В убивство заради багатства;

Г ідейна узгодженість на прикладі однієї родини; ,

Д відходження від політичних ідей заради збереження «згоди» між братами.

11.     Установіть відповідність між цитатною характеристикою і героєм літературного твору М. Хвильового «Я (Романтика)».

1 «...Із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця»

2 «...Втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків»

3 «Я - чекіст, але я і людина»

4 «...Мені він завжди нагадував каторжника...»

А мати;

Б дегенерат;

В доктор Тагабат;

Г (головний герой);

Д Андрюша.

12.     Установіть відповідність між цитатами та персонажем новели «Шаланда в морі».

1 «...вдався у дядька Сидора, таке ж ледащо й не знати що»

2 «...привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк»

3 «артист і грав з греками у „Просвіті”»

4 «...працює на заводі і робить революцію»

А Оверко

Б Іван

В Андрій

Г Панас

Д Мусій