І. Усна народна творчість

Загальна характеристика

Основою і водночас складовою частиною літератури є фольклор. «Народна творчість - це той ґрунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво - і без якого вони засохли б. Звичайно, далеко не кожний художній твір будується безпосередньо на народній основі. Але кожний справді художній твір виростає неодмінно на народному ґрунті, на ґрунті народного світогляду», - підкреслював видатний поет і вчений М.Т. Рильський у своїй статті «Краса і велич народної творчості».

Фольклор (від англ. folk-lore - народна мудрість; народне знання) - художнє відображення дійсності в словесних, музичних, хореографічних, драматичних формах колективної народної творчості, пов’язаної з життям і побутом народу (народна творчість) (у широкому значенні); словесна творчість народу (у вузькому).

Характерні ознаки фольклору

•         Колективність;

•         усна форма творення і реалізації;

•         постійні форми;

•         строга послідовність композиції;

•         повторюваність;

•         традиційність;

•         варіантність;

•         відсутність автора (анонімність);

•         простота і прозорість стилістики;

•         переважання дієслівних рим;

•         тривалий час творення (доповнення) багатьма поколіннями.

Художні прийоми фольклору

•         Образи тварин, рослин, птахів, що набувають значення символів (калина – дівоча краса, сокіл мужність, відвага);

•         діалог;

•         звертання;

•         рефрени (повтори) («Ой роде ж мій, роде, ой роде ж мій милий»);

•         психологічний паралелізм («явір похилився - козак зажурився»);

•         характерні порівняння (позитивні - «тиха, як вода», «чиста, як сльоза», негативні - «очі, як у жаби»;

•         постійні епітети («рідна мати», «хрещатий барвінок», «ясні зорі»);

•         гіперболізація;

•         зменшено-пестливі слова («котику-братику», «лисичко-сестричко», «спатоньки хоче»);

•         узагальнення («вдома і солома їдома»);

•         вислови-порівняння («як грім серед ясного неба»).

Фольклористика - наука про усну народну творчість.

Фольклорні роди і жанри

Народна лірика - поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв. Ліричні твори майже завжди безсюжетні.

Народний епос - розповідні фольклорні твори, до яких належить загадки, прислів’я та приказки, анекдоти (малі фольклорні жанри), думи, історичні пісні, балади, казки, оповідання, легенди та перекази, притчі, літописи (великі фольклорні жанри).

Народна драма - фольклорний твір, в основі якого лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри («Просо», «Мак» «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо), вертеп, весілля).