9 клас
ІІ. Старе українське письменство
Давня українська література (XIV - XVIII ст.)
Література XIV - XV ст.
Період переписування давніх творів та укладання книг-зводів («Літопис руський», «Києво-Печерський патерик», «Литовський літопис», «Короткий київський літопис», «Хождєнія Данила Паломника» тощо).
Оригінальна література: послання, повчання митрополита Фотія, Григорія Цяблака, Перекладна література з грецької, сербської, болгарської мов, наприклад, сербська повість «Александрія».
Період кінця XV — початку XVII ст. вважається Першим українським Відродженням. Особливістю українського Ренесансу є те, що він мав значно більше поширення у суспільно- культурному житті, ніж у мистецтві, літературі.
Це період організації церковно-освітніх товариств (братств), шкіл з викладанням староукраїнською мовою.
Розпочалося книгодрукування (церковнослов’янською, а згодом і українською мовами). Створюються і рукописні книги (Пересопницьке Євангеліє). Розвивається мовознавство (перший буквар староукраїнської мови Лаврентія Зизанія, «Граматика словенська «Мелетія Смотрицького, «Лексикон... Памва Беренди» тощо).
У зв’язку зі створенням так званої уніатської (греко-католицької) церкви особливого значення набула полемічна література. Полеміка (від. грец. «войовничий, ворожий») гостра суперечка під час обговорення, з’ясування яких-небудь проблем, питань.
Полемічна література кінця XVI початку XVII ст. являла собою публіцистичну дискусію між прихильниками й противниками унії.
- Іван Вишенський «Послання до єпископів»;
- Петро Скарга «Про єдність церкви Божої»;
- Герасим Смотрицький «Ключ царства небесного» (1587);
- Василь Острозький (Суразький) «Книжиця» (1588);
- Стефан Зизаній «Казання св. Кирила...» (1596);
- Христофор Філарет «Апокрисис» (1598);
- Захарій Копистецький «Палінодія, або Книга оборони» (1622) та інші.
Українське бароко виникає на межі XVI XVII ст. (породжене кризою Відродження) і розвивається протягом двох віків.
Бароко (від італ. «химерний, вибагливий») стиль в архітектурі й мистецтві, для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність; метою є справити сильне враження, викликати зворушення, хвилювання. |
Характерні риси українського бароко:
- духовні (релігійні) складники переважають над світськими;
- широко задіюються антично-міфологічні образи: релігійна лірика перебуває під охороною давньогрецьких муз, Пресвята Діва часом ототожнюється з Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна тощо;
- співіснують два ґатунки стилю: «високе» бароко («серйозне», пов’язане з книжною традицією) і «низове» (жартівливо-бурлескне, пов’язане з народною стихією творчість мандрівних дяків, інтермедії, вертепи).
Жанри українського бароко:
- полемічна література (твори І. Вишенського);
- «низькі» комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, різдвяні й великодні вірші-травестії);
- «середні», «вищі» жанри (риторична проза К. Острозького, М. Смотрицького);
- епіграматична поезія (Л. Баранович, К. Зіновіїв, І. Величковський); ораторська проза (проповіді І, Галятовського, Д. Туптала, С. Дворського);
- емблематична література, (що характеризується унаочненням абстрактних понять та ідей) (творчість Г. Сковороди);
- історико-мемуарна проза («Історія Русів», «Літопис» Самійла Величка); пісенно-інтимна лірика (панегірики, світська лірика: елегії, пісні).
Панегірик (від гр. «похвальне слово на урочистих народних зборах») - жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи. Епіграма (від гр. «напис») - коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища. |
Визначні представники українського бароко:
Іван Вишенський письменник-полеміст, автор трактатів, і послань; представники проповідницької прози Мелетій Смотрицький, Іоанникій Галятович, Лазар Баранович. Дмитро Тугітало та ін.;(Григорій Сковорода - філософ, поет, просвітитель, музикант.)
Проза
Мелетій Смотрицький (син Герасима Смотрицького)
Творча спадщина: «Граматика словенська», «Тренос, або Плач єдиної святої Вселенської апостольської східної церкви» (дід псевдонімом Теофіл Ортолог).
Ідея твору: українець буде щасливим, якщо житиме за Божими заповідями, буде вірним рідному краєві.
