6-9 класи

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Пісні Марусі Чурай

ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться;

Ой, як болить моє серце,

А сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки мені легше стане,

Як трошки поплачу!

Не поможуть сльози щастю,

Серцю легше буде,

Хто щаслив був хоч з часочок,

Повік не забуде.

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі;

Чи ж щаслива ж та билинка,

Що росте у полі?

Що у полі, на пісочку,

Без роси, на сонці...

Тяжко жити без милого

На чужій сторонці

Без милого долі нема,

Стане світ тюрмою,

Без милого щастя нема,

Нема і спокою.

Де ти, милий, чорнобривий,

Де ти? Озовися!

Як без тебе я горюю,

Прийди подивися!

Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю.

До кого ж я пригорнуся,

І хто приголубить,

Коли тепер нема того,

Який мене любить?..

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,

А за свого миленького

Богу помолися.

Стоїть місяць над горою,

Та сонця немає,

Мати сина в доріженьку

Слізно проводжає.

-        Прощай, милий мій синочку,

Та не забувайся,

Через чотири неділеньки

 Додому вертайся!

-        Ой рад би я, матусенько,

 Скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький

В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,

У яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку,

Як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько,

Бо все в Божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь,

 Чи ляжу у полі!

-        Яка ж би то, мій синочку,

Година настала,

Щоб чужая дитиночка

За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі…