IV. Література XX ст.
Тема 38. Іван Драч (нар. 1936 р.)
Іван Драч - поет пошуку нового змісту і форми.
«Художнику - немає скутих норм. Він - норма сам, він сам в своєму стилі...»
(І. Драч)
Особливості творчого стилю І. Драча:
- основні жанри творчості: балада («Балада про соняшник», «Крила»), вірш, поема, поема-мозаїка («Чорнобильська мадонна»), поема-симфонія («Смерть Шевченка»), притча, драматична поема («Дума про Вчителя», «Соловейко - Сольвейг»), етюд («Етюд про хліб», «Сонячний етюд»), кіноповість, кіносценарій («Пропала грамота», «Вечори на хуторі біля Диканьки»), літературно-критична розвідка та ін.;
- поєднання епічності з найруженим драматизмом та ліричністю;
- різноплановість художнього мислення: прозорі образи (часто фольклорні), складні метафори (інколи переростають у символи), філософічність роздумів про загальнолюдські цінності з одночасним зображенням приземлених картин;
- поетична мова збагачена науковою лексикою, незвичайними асоціативними рядами, метафорами, символами;
- модернізує класичну форму балади (зображення історичних, героїчних ситуацій з елементами фантастики): приземлює сюжети, вводить в реалії побуту, моделює незвичайні ситуації духовного вибору;
- сонцепоклонницькі мотиви.
Провідні теми і проблеми:
• кохання не тільки в межах суб’єктивного, а й об’єктивного (в космічному дійстві буття);
• тема засудження фашизму в усіх проявах;
• роздуми над призначенням поета і поезії, сутністю мистецтва;
• творча свобода;
• екологічні проблеми;
• хліб - святиня, символ міцної родини, життя, гостинності;
• краса і потворність людської душі;
• велич Кобзаря - одного з найкращих українських синів;
• доля звичайної людини та ін.
Перша збірка І. Драча «Соняшник» ознаменувала новий етап у розвитку української лірики своїм жанровим новаторством.
«Балада про соняшник» (1962), що увійшла до збірки, була перекладена багатьма мовами світу.
Поет реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно- історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет. Поет розширює просторові координати художнього світу, сміливо відштовхуючись від побутових, буденних реалій житія і піднімаючись до широких узагальнень.
У баладах І. Драча ліричний суб’єкт вміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивовижне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається.
У «Баладі про соняшник» побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов’язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси у повсякденному житті. Уже на початку балади соняшник (невід’ємний атрибут українського пейзажу й національного світовідчуття) зазнає метаморфоз:
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців із рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду...
Поет застосовує фольклорний мотив перевтілення: у творі соняшник - це хлопець. Завдяки асоціаціям реальні предмети стають символами. Образ сонця набуває метафоричного смислу і символізує поезію, тобто сонце-поезія трансформується в образ звичайнісінького сільського дядька. Миттєві порушення пропорцій, неочікувані просторові й смислові зміщення, асоціативні комбінації явищ і предметів стають важливим інструментом для вираження ідеї твору. У цих видозмінах важливу роль відіграє момент сенсації. Це своєрідний психологічний «зоровий план», адже зіставлені події і картини вражають свідомість читача.
Образи соняшника і сонця надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нероздільно пов’язаний з реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без «земного», реального буття, яке творча особистість втілює у витворах мистецтва.
Твір завершується монологом:
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
Поетика твору є модерною. Баладу написано верлібром, ритмічна розкріпаченість якого давала можливість авторові вільно передати рух складних картин, думок і почуттів.
Балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально- побутової тематики з драматичним сюжетом.
Метаморфоза - перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна.
Верлібр - вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.
