IV. Література XX ст.
Тема 25. Володимир Сосюра (1898 — 1965)
Поезія написана у 1944 р. - році остаточного визволення України від німецько- фашистських загарбників. Твір є великим проявом безмежної любові поета до Батьківщини і її культури.
Імпульсом для написання поезії стали факти цинічного, брутального ставлення компартійних чиновників, шовіністів до української культури. У центрі - образ «вишневої» України, компонентами якого є все те, що оточує людину з дитинства, дає натхнення, формує самобутню національну ментальність (краса природи, звитяжна історія, волелюбний народ з багатою культурою і солов’їною мовою). Україна - усюди: «у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі», в «солов’їній мові», «у пісні у кожній, у думі», «в дитячій усмішці, в дівочих очах».
В. Сосюра, намагаючись осмислити саме поняття «любов до Батьківщини», підкреслює, що воно підносить самоповагу людини.
Поезія має форму послання. Автор звертається до молоді, бо майбутнє держави саме в її руках.
Анафора «Любіть Україну» робить твір щирим, композиційно завершеним. Головна ідея поезії - любіть, оберігайте, возвеличуйте рідну Батьківщину.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
За цей твір Сосюрі пізніше довелося витримати вал брутальних наскоків з боку кремлівської верхівки.
Анафора (від грец. «винесення нагору, повторення») - єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій.
Градація - стилістична фігура, що полягає в поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості.
