Основою і водночас складовою частиною літератури є фольклор. «Народна творчість - це той ґрунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво - і без якого вони засохли б. Звичайно, далеко не кожний художній твір будується безпосередньо па народній основі. Але кожний справді художній твір виростає неодмінно на народному ґрунті, на ґрунті народного світогляду», - підкреслював видатний поет і вчений М.Т. Рильський у своїй статті «Краса і велич народної творчості».
Фольклор (від англ. folk-lore - народна мудрість; народне знання) - художнє відображення дійсності в словесних, музичних, хореографічних, драматичних формах колективної народної творчості, пов’язаної з життям і побутом народу (народна творчість) (у широкому значенні); словесна творчість народу (у вузькому).
Характерні ознаки фольклору
• Колективність;
• усна форма творення і реалізації;
• постійні форми;
• строга послідовність композиції;
• повторюваність;
• традиційність;
• варіантність;
• відсутність автора (анонімність);
• простота і прозорість стилістики;
• переважання дієслівних рим;
• тривалий час творення (доповнення) багатьма поколіннями.
Художні прийоми фольклору
• Образи тварин, рослин, птахів, що набувають значення символів (калина - дівоча
краса, сокіл мужність, відвага);
• діалог;
• звертання;
• рефрени (повтори) («Ой роде ж мій, роде, ой роде ж мій милий»);
• психологічний паралелізм («явір похилився - козак зажурився»);
• характерні порівняння (позитивні - «тиха, як вода», «чиста, як сльоза», негативні «очі, як у жаби»;
• постійні епітети («рідна мати», «хрещатий барвінок», «ясні зорі»);
• гіперболізація;
• зменшено-пестливі слова («котику-братику», «лисичко-сестричко», «спатоньки хоче»);
• узагальнення («вдома і солома їдома»);
• вислови-порівняння («як грім серед ясного неба»).
Фольклористика - наука про усну народну творчість.
Фольклорні роди і жанри
Народна лірика - поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв. Ліричні твори майже завжди безсюжетні.
Народний епос - розповідні фольклорні твори, до яких належать загадки, прислів’я та приказки, анекдоти (малі фольклорні жанри), думи, історичні пісні, балади, казки, оповідання, легенди та перекази, притчі, літописи (великі фольклорні жанри).
Народна драма - фольклорний твір, в основі якого лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри («Просо», «Мак» «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо), вертеп, весілля).
