Григорій Савич Сковорода (1722-1794 pp.)

Прекрасне в житті і мистецтві

Літературно-естетичні погляди Г. С Сковороди розкриваються як в літературно-художніх творах, так і в філософських. «В певному розумінні можна сказати, що його філософія за своєю суттю естетична, а мистецькі твори — філософічні»3. Про це свідчать життєві принципи філософа, його прагнення зробити життя кращим, поєднавши в ньому істину, добро і красу.

Корені естетичної програми Сковороди слід шукати в народній мудрості і в літературних джерелах філософів і поетів античного світу, епохи Відродження і більш пізніх часів.

Естетичні погляди видатного філософа підпорядковані вже згаданій теорії «сродності» і ставили за мету завдання вказати трудовому народові шлях до справжнього щастя. Розглядаючи мистецтво з точки зору «сродної праці», Григорій Сковорода дійшов до висновку, що митцеві більшу насолоду дає сам процес праці, ніж її результат. Виходячи з цього, філософ-гуманіст вбачав реальну цінність мистецьких творів у відповідності до високих моральних вимог, а призначенням мистецтва вважав сприяння морально-інтелектуальному вдосконаленню людини, виявленню її природних схильностей.

За такими ж критеріями Сковорода оцінював і художні твори, їх реальна цінність, на його думку, залежить від того, наскільки вони відповідають високим моральним критеріям.