* * *
О, весна без конца и без краю —
Без конца и без краю мечта!
Узнаю тебя, жизнь! Принимаю!
И приветствую звоном щита!
Принимаю тебя, неудача,
И удача, тебе мой привет!
В заколдованной области плача,
В тайне смеха — позорного пет!
Принимаю бессонные споры,
Утро в завесах темных окна,
Чтоб мои воспаленные взоры
Раздражала, пьянила весна!
Принимаю пустынные веси
И колодцы земных городов!
Осветленный простор поднебесий
И томления рабьих трудов!
И встречаю тебя у порога —
С буйным ветром в змеиных
кудрях,
С неразгаданным именем Бога
На холодных и сжатых губах...
Перед этой враждующей встречей
Никогда я не брошу щита...
Никогда не откроешь ты плечи...
Но над нами — хмельная мечта!
И смотрю, и вражду измеряю,
Ненавидя, кляня
и любя:
За мученья, за гибель — я знаю —
Все равно: принимаю тебя!
24 октября 1907 | * * *
Весно, весно без меж і без краю —
Владо мрій, що без краю зроста!
О життя! Пізнаю і приймаю!
Шлю привіт тобі дзвоном щита!
Вас приймаю, недолі погрози,
Ласко долі,— вітання й тобі!
В зачаклованім царстві, де сльози,
В тайні сміху — не місце ганьбі!
Вас, безсонні за спірками ночі
І світання в фіранках вікна,—
Все приймаю, аби тільки очі
Дратувала, сп'яняла весна!
Сіл пустельні приймаю оселі,
Зруби міст, весь їх морок і бруд,
Піднебесні простори веселі
І пекельний невільницький труд!
Ось, розвіявши в вітрі шаленім
Коси-змії, ти мчиш, ніби
птах,
З нерозгаданим Божим іменням
На затиснутих зимних устах.
В цім спітканні ворожім, некволий,
Я ніколи не кипу щита...
Ти плечей не відкриєш ніколи...
Влада мрії над нами зроста!..
І дивлюсь, ворожнечу зміряю,
Все — ненависть, прокльони,
любов:
За тортури й загибель — я знаю —
Все приймаю!.. І знову! І знов!..
Переклад Г. Кочура |
|  |
