Уславлення справжніх людських рис у вірші Р. Бернса «Чесна бідність»
Видатний шотландський поет Роберт Берне народився у сім'ї селянина-бідняка. Він добре знав, як живеться бідним, тому й писав про це. Поет мав змогу порівнювати життя бідних та життя багатих. У вірші «Чесна бідність» Берне показує, що гідність, розум, благородство не надаються людині разом з титулом та багатством. Скоріше, навпаки: чим бідніша людина, тим кращі людські якості вона має. Користуючись протиставленням, поет зображує бідняків і багатіїв:
Хоч ми їмо черстві шматки,
Вдягаємось убого,
А в багача булки й шовки
Ми людяніш од нього. ... Що з того пустого Дворянства гербового? Шляхетний лух, шляхетний ум Шляхетніш того всього.
Ці порівняння не на користь багатіїв! Берне надає їм ще й таку характеристику:
Дурний, як пень, лихий, як чорт, А строїть з себе Бога.
Отже, поет прославляє бідних людей, яким притаманні найкращі риси характеру: порядність, доброта, чесність.
