Дитячий дивосвіт в оповіданні Герберта Веллса «Чарівна крамниця»
На світі існує чимало чудес і див — Фароський маяк, Александрійська бібліотека, сади Семіраміди та інше. Нам здається, що до цих споруд, уславлений у давнину, можна додати дитину — адже її дивосвіт, уявлення про реальний світ є неповторними та унікальними. І шкода, що з плином часу, стаючи дорослими, ми втрачаємо цей дар, сприймаючи життя у сірих фарбах.
Саме про цей урок сприйняття життя як чарівного свята, який маленький хлопчик дає своєму батькові, і йде мова в оповіданні «Чарівна крамниця». Бо, як нам здається, інколи і діти можуть дечого навчити своїх батьків. Вже саме місцезнаходження магазину є загадковим — щось у ньому є невловиме, схоже на міраж. Такими видаються й іграшки, що продаються там: «Зникаюче яйце», «Маля, яке плаче, мов живе», «Купи і дивуй друзів». Так само й увійти до крамниці можуть тільки добрі, виховані, чемні малюки. Для вередунів вхід туди заборонено.
Для дітей, які вірять у диво, воно відбувається на кожному кроці: з голови продавця вилітають скляні кульки і опиняються в кишені, продавець перетворюється на кролика, олов'яні солдатики оживають, чарівний щит, чоботи-скороходи і шапка-невидимка мають свою реальну ціну. Батько до всіх чудес ставиться із дорослим скепсисом і певною недовірою, малий Джип повністю включається у цю гру, не дивуючись і не лякаючись.
Покинувши чарівну крамницю, батько аналізує, як сприйняв цю пригоду син. Виявилося, що він був цілим і неушкодженим, не злякався і не засмутився. Він сприйняв чари як щось природне, і був задоволений цим днем. Подарунки Джипові здалися звичайними. Жваве веселе кошенятко, олов'яні солдатики, на думку Джина, живі і стійкі. Прочитавши це чудове оповідання, хочеться сказати: «Дорослі, не забувайте, що ви теж колись були дітьми!»
