«Поема про Гільгамеша» - перший в історії мистецтва твір, де застосована безперервна розповідь про події. Основна ідея твору розкривається через образ Гільгамеша, який являє собою гімн доброчинності.
Герой вирішує присвятити своє життя пошукам відповіді на питання про безсмертя власне й народу. Його рішучість приводить на край землі, де живе предок Утнапіштім, що у перекладі означає «той, хто має вічне життя». Тільки Утнапіштім знав, як стати безсмертним, володіючи травою з колючками, яка росла на морському дні. Але й він втратив диво-рослину, яку з’їла змія. Таким чином була втрачена надія людства на безсмертя.
Отже, спроби Гільгамеша знайти безсмертя виявилися марними? На мою думку, автор ніби радіє за героя, який, хоча й не знайшов відповідь на болюче питання, все ж таки у будь-якій ситуації залишався людиною. Життя Гільгамеша являє собою боротьбу за справедливість, а смерть - вершина життя, де повинна панувати добра пам’ять про славетні діла та вчинки.
