Сила великого і справжнього мистецтва в казці Ганса Хрістіана Андерсена “Соловей”
Ганс Християн Андерсен справедливо вважається «королем казки». Письменник, як справжній чарівник, проникав у душу дитини, дорослого, простого садівника і пихатого пана, придворного вельможі чи імператора. Він намагався знайти в кожній людині щось добре. Великий казкар вважав, що справжнє мистецтво здатне створити диво, зробити людину кращою, як це сталося з імператором у казці «Соловей». Після співу маленької непоказної пташки навіть у імператора, відгородженого від простих людей та усього світу стінами палацу і придворними, але людини з добрим серцем, «виступили сльози і покотилися по обличчю».
Образ Солов’я є втіленням сили великого і справжнього мистецтва. Незважаючи на те, що імператор проміняв його на штучного, у скрутний для людини час птах поспішає на допомогу. Соловей своїм співом змушує відступити Смерть. Імператор ладен щедро нагородити птаха. Але той відповів, що «найвищою дорогоцінністю, від якої радіє серце співця», були сльози на очах імператора.
