Авраам і Сара жили в наметі на землі Ханаанку. Вони не мали дітей... Авраамові було майже сто років, а Сара мала майже дев'яносто років. Одного разу вночі Бог сказав Авраамові: «Ти матимеш багато дітей, так врешті-решт нащадків твоїх буде більше, аніж зірок на небі; вони будуть жити на землі ханаанській, а нечестиві народи будуть вигнані з того краю»... Одного разу Авраам сидів у наметі. Наближався полудень... Авраам побачив людей, що підходили до намету... Це були ангели. Вони зійшли з неба, щоб принести Авраамові радість від Бога: ви і самі знаєте, що Бог посилає ангелів звіщати людям Свою волю. Ангели сіли біля намету в тіні дерева... Авраам сказав Сарі: «Візьми муки і зроби нам по швидше прісні хліби». Тоді Авраам узяв годоване теля і сказав одному із слуг своїх: «Швидше приготуй нам його». Коли все було готове, Авраам приніс масла, молока й теля приготоване і поклав усе це перед мандрівниками під деревом. Вони стали їсти... І коли вони їли, то запитали: «Де Сара, дружина твоя?» Авраам відповів: «Вона в наметі». Тоді один із мужів сказав: «Сара матиме сина»... Через рік Сара народила сина. Ім'я йому — Ісак. Він був слухняним сином, і Бог любив його...
