Айзек Азімов народився в білоруському містечку Петровичі. У 1923 р. його родина переїхала до США. За освітою він — хімік, був професором Бостонського університету.
Перше оповідання написав 1939 p., а визнаним майстром наукової фантастики став у 1941 р. після опублікування «Приходу ночі», проголошеного американськими читачами кращим сучасним науково-фантастичним оповіданням.
Твори Азімова можна розподілити на дві групи. Перший цикл — повісті та оповідання про роботів («Я, робот», 1951; «Крицеві печери», 1954; «Роботи та імперія», 1985; «Мрії робота», 1986 тощо), сюжетні колізії яких багато в чому визначаються розробленими самим письменником «трьома законами робототехніки»: про роботів, які працюють замість людини в техніці, економіці та соціальній сфері. Другий цикл — космогонічні твори, де переповідається галактична історія людства, що освоює планети Сонячної системи. Це романи «Кінець вічності», 1955; «Самі боги», 1972, збірки оповідань «Шлях марсіян», 1955; «На Землі достатньо місця», 1957; «Вітри змін», 1985 та ін.
Загалом Азімов створив понад 350 книжок, що стало можливим, за його власним свідченням, лише завдяки працездатності, наполегливості й любові до власної професії. Про свій творчий шлях Азімов розповідає в двотомній біографії. Азімов багато разів ставав лауреатом престижних американських і міжнародних премій з наукової фантастики.
