Бранислав Нушич народився в Белграді. Спершу він навчався в гімназії в Смедереві, а потім у Белградському університеті. Після закінчення навчання тривалий час не міг знайти роботу. З юних років Нушич відчував величезну любов до театру і навіть написав кілька п'єс, які розігрував разом з товаришами. Першою «справжньою» п'єсою стала сатирична комедія «Народний депутат», в якій висміювалися вибори й тогочасні депутати. Поставлено її було тільки через 13 років, а опубліковано — через 40. Аналогічна доля спіткала і комедію Нушича «Підозріла особа», де розвінчувалася атмос-фера загальної підозрілості, страху, що панували в монархічній Сербії. Ці та інші комедії були написані під великим впливом Миколи Васильовича Гоголя.
1887 р. Нушич публікує вірш «Два раби», в якому влада побачила «образу його величності короля», за що автора було ув'язнено. Після виходу з в'язниці Нушич удостоюється «милостивої» аудієнції короля. Невдовзі після цього його відправляють служити чиновником дипломатичної служби до Турецької імперії, що фактично дуже нагадувало заслання.
1924 р. Нушич створює «Автобіографію» — один з кращих своїх творів, що знаменував початок нового творчого злету сатирика. Герой оповіді постає не чинним і благородним вундеркіндом, а звичайним хлопчаком — розбишакою, на якого з юних літ сиплються всілякі життєві удари й негаразди.
Незвичайність «Автобіографії» полягає в тому, що вона являє собою своєрідний сплав точних документальних даних і сатиричної фантазії. Найдивовижніше, мабуть, те, що цей сатиричний твір водночас і справді є... автобіографією письменника, яка з документальною точністю відтворює деякі головні віхи раннього періоду життя письменника.
Останній період творчості Нушича — «Пані міністерша», «Містер Долар», «Засмучена рідня», «Покійник» — теж пройшов під знаком безсмертних сатиричних традицій Гоголя.
