Хрестоматія

ГІПОПОТАМ

Коли де послання було прочитане у вас, то скажіть, щоб його прочитали і в Лаодікійській церкві.

(Послання до колоссян апостола Павла, IV, 16).

Опасистий гіпопотам

Лежить на череві в болоті.

Могутнім він здається нам,

І все ж — він тільки з крові й плоті.

А плоть і кров — м'яка й слабка,

Вразлива для душі оселя.

Лиш церква істинна тривка:

Адже основа в неї — скеля.

Гіпопотам на праву путь

До благ земних не зразу втрапить,

А церкві бариші пливуть

Самі в гаман — не треба й квапить.

Гіпопотамові повік

З гілляки манго не дістати,

А церкві з-за морів і рік

Везуть і персики, й гранати.

Гіпопотам у шлюбний час

Реве і хрипко, і незграйно,

А церква з богом тішать нас

Солодким співом одностайно.

Вдень міцно спить гіпопотам,

Вночі — шука фуражну базу.

Хвала ж господнім чудесам,

Бо церква й спить, і їсть відразу.

Покинувши свій мокрий луг,

Гіпопотам у небо злине,

І хори ангельські навкруг

Псалмами стрінуть ту хвилину.

Його омиє Агнця кров,

Обнімуть херувими в раї.

Небесну славлячи любов,

На злотих струнах він заграє.

Він стане білим, наче сніг,

Омившись дів блаженних милом,

А церква лишиться повік

У дольнім смороді загнилим.

Переклав з англійської ЮРІЙ ЛІСНЯК