ВІКТОР ГЮГО
ДО НАРОДУ
На тебе схожий він: то мирний, то жахливий,
Під небом він прославсь, величний і красивий;
У ньому вічний рух, якого не спинить.
Під сонцем сяє він, од вітру клекотить,
То весь гармонія, то дикий рик звіриний.
Чудовиська його заселюють глибини;
В нім бурі родяться; безодні має він,
Де люди сміливі знаходять свій загин;
Безмірний, топить він в страшних валах титанів;
Крушить він кораблі, як ти — своїх тиранів;
Як над тобою дух, над ним маяк горить;
Він пестить — і стає погрозливим за мить;
У шумі хвиль його мов чути брязкіт зброї;
Рокоче страшно він у тьмі пори нічної,
І може нині він погрозливо ревти,
А завтра — проковтнуть, як ти, безодне, ти!
Блищать, немов мечі, його хвилясті води;
Співає вічний гімн він до богині вроди;
Безкраїй, в дзеркалі своєму він одбив
Небесні зорі всі, проміння всіх світів;
Жорстоку силу він із ніжністю єднає;
Билинку береже, каміння скель ламає;
Сягає піною він до шпилів гірських;
Як ти. Та хитрощів не знає він низьких,
І тим, хто з вірою спокійно жде припливу,
Не ставить пасток він і путь дає щасливу.
Переклав з французької МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
