Певно, кожен з нас спостерігав за тим, як проростає із землі посіяне зернятко. Спершу з’являються два маленьких пагінці, а згодом посередині пробивається третій пагінчик. Цей пагінчик тягнеться вгору до сонечка, розростається, згодом на стебелинці появляється ще одна пара листочків. Так народжується Життя. І наші з вами предки, що жили на цій землі багато тисячоліть тому, були дуже мудрими та спостережливими. Вони прийшли до висновку, що для народження життя необхідна його насінинка : це може бути макове зернятко, горошинка, - як часто трапляється в наших казках. З горошинки народився великий і славний богатир Котигорошко, з вогняної кулі – велет Осилок в однойменній українській народній казці. А з яєчка, як про це розповідають міфи різних народів, народилась наша матінка-Земля. Люди віддавна вірили в те, що наша планета Земля є тим „золотим яєчком” чи „золотим зернятком”, з якого виростає увесь Всесвіт.
Наші предки уявляли собі Всесвіт велетенським деревом. Лишень вслухайтеся і вдумайтеся у слова давньої української колядки. Дослідники вважають, що цій колядці декілька тисяч літ! Бо розповідає вона про саме народження життя на Землі:
Коли не було з Нащада світу,
Тоді не було ні неба, ні землі.
А тільки було синєє море,
А серед моря зелений явір.
На явороньку – три голубоньки,
Три голубоньки радоньку радять,
Радоньку радять, як світ сновати:
- Та пустимося на дно до моря,
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми,
Та нам ся стане чорна землиця,
Та дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми,
Та нам ся стане ясне небонько,
Ясне небонько, світле соненько,
Світле соненько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки.
Вдумайтеся : дерево світу, що височіє поміж водами Буття, називається Явором. Явір – той, що явився : народжений світ. Недаремно українці дуже шанували явора : його садили у дворі при народженні сина. Це дерево мало рости разом із хлопчиком, давати йому силу від усього Всесвіту – і ясність думки, і відвагу, і любляче серце.
На вершині світового дерева, що складається, як бачимо, із трьох гілочок, сидять три голубоньки : вони „раду радять, як світ сновати”. Видно, не прості це голуби : у символіці всіх народів світу птах голуб є втіленням Божого Духа, триєдиного володаря Неба.
Наша Земля „засівається” з дрібного піску, а небо утворюється із золотого каменю. Очевидно, цей „пісок” і „камінь” – це золота енергія Сонця, яка огортає нашу планету, дає силу життя всьому. Бо саме Сонце, Місяць і зорі народжуються із „золотого каменю”.
Це велетенське „світове дерево” уявлялося нашим предкам ще у формі величної церковці, що пливе по безмежних водах Буття :
На горі, на кам’яній
Щедрий вечір, добрий вечір!
Волохи кують, церкву будують,
З трьома верхами, з трьома вікнами.
В первім віконці – яснеє сонце,
В другім віконці – ясний місяченько,
В третім віконці – яснії зірки.
Ясний місяць – сам господар,
Яснеє сонце – господинонька,
Яснії зірки – їхнії дітки.
Ось таким прекрасним палацом уявляли наші предки увесь безмежний простір!
Але найбільше вони любили і шанували наш земний рай. Садили в ньому дбайливо сади і гаї, квіти, жито і пшеницю, кожного року збирались на Святу вечерю при святковому хлібі, при свічці усією родиною – і дякували своєму Творцеві за те, що дарує їм радість бути господарями на своєму полі, ростити земні плоди, як Він ростить небесні плоди. Тому в колядках земні господар і господиня прославляються так пишно і велично, як „ті три голубоньки”, що світ творили.
А на земному полі сіється зерно жита і пшениці, від яких залежить життя людей, тварин і рослин. Тому в час Різдва люди славили і небесний, і земний світ, „посіваючи” словом , бажаючи одне одному щедрих врожаїв:
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
Сійся, родися,
Жито, пшениця, на увесь рік,
Аби жилося краще, як торік!
А на покуті у часи Різдвяних свят золотіло земне колосисте „деревце життя” – Дід-сніп, або як його ще називали Рай-сніп чи Дідух. І в кожній зернині цього снопа дозрівала велика сила росту. До речі, саме це маленьке деревце з трьох пагінців, з якого виростає могутнє Дерево роду, Дерево світу – символізує наш державний герб: Трійця, або Тризуб. Пригляньтеся до нього уважніше – може побачите, як із зернинки проростає могутній росток. Для нашого народу кожен із нас є тим золотим росточком, в якому живе безсмертя роду і народу.