...Живою душею в Украйні витай,

Літай з козаками понад берегами,

Розриті могили в степу назирай.

Заплач з козаками дрібними сльозами

І мене з неволі в степу виглядай...

Уривок з поеми

Колонізаторська політика Російської імперії була вкрай жорстокою по відношенню до інших народів. Народи, які були залежні від імперії, завжди були пригнічені та принижені. Та вони намагалися звільнитися, і через це відбувалися війни. Однією такою війною за незалежність була війна на Кавказі 1840 - 1845 рр. Під час цієї війни пролилася кров багатьох невинних людей... На Кавказі загинув і Яків Петрович де Бальмен (1813 - 1845 рр.) - український хужожник-аматор, офіцер, близький знайомий Тараса Шевченка. Ця трагедія справила дуже сильне враження на поета, і він присвятив загиблому товаришу поему "Кавказ".

Поема починається епіграфом :

Кто даст главе моей воду,

И очесем моим источник слёз,

И плачуся и день, и нощь о побиенных..

Иеремии, глава 9

І в цих словах - весь Шевченко...

У поемі спостерігається жорстока критика на загарбницьку політику, на імпералізм у цілому. Також Шевченко показує бездіяльність Вищих Сил :

...Кати знущаються над нами,

А правда наща п'яна спить.

....Коли одпочити

Ляжеш, боже, утомлений

І нам даси жити!

Поет сумує за своїм другом, він звертається до нього :

...Братньою сльозою

Ти їх, друже, привітаєш,

Тихо прочитаєш...

І могили, степи, море,

І мене згадаєш.

Це кінцівка твору. Звичайно, поема по-різному сприймається різними людьми, кожен розуміє її по-своєму й знаходить свій сенс. Як на мене, Тарас Шевченко дуже влучно й зрозуміло виклав свої думки та почуття. Твір був написаний 18 листопада 1845 року, уже після смерті Я. П. де Бальмена, у поемі автор вилив свою душу, вирзив свій біль і смуток. Він не боявся кари, його слова, його критика вогненною ниткою проходять крізь увесь твір.

Мені сподобалася поема, адже вона правдива та реалістична, у ній пречудово поєднані краса й багатство чарівної української мови та майстерність видатного поета Т. Шевченка.

Які ж почуття й думки викликає поема? Я гадаю, це особисте питання, кожна людина має поміркувати, розібратись у собі й знайти відповідь. Як на мене, "Кавказ" викливає смуток, жалість, співчуття та навіть біль. А щодо думок... На моє глибоке переконання, поема примушує кожного з нас замислитися над долею власною та всього народу. Крім того, треба серйозно подумати, як усім народам світу досягти миру, адже це і є запорукою щасливого життя, чи не так?

Олена Аекльшина, м. Керч