Якщо вчитель поєднує в собі любов до
справи і до учня, він ідеальний вчитель.
Л.Толстой
Я і мої однолітки уже переступили поріг 11 класу. Позаду рідна школа, щирі друзі та дорогі вчителі. І тепер, мабуть, ми по-справжньому усвідомлюємо, хто для нас вчитель, яка величезна роль його слова у нашому становленні. Саме у вчителя ключ від усіх духовних багатств світу.
Кожній людині властиво запам'ятовувати найважливіші події, цікаві знайомства, перехідні етапи її життя. Так у мою пам'ять навіки врізалась зустріч з нашим класним керівником у 5 класі. Наталя Василівна зустріла нас на порозі дорослого життя з розкритими обіймами, ще тоді впустила нас у свою душу. Саме їй було довірено виховати з нас справжніх людей, якими могли б гордитися. Відтоді ми з нею одне ціле: разом переживаємо проблеми, радіємо успіхам, пишаємося перемогами та долаємо негаразди. Я вважаю, що Наталія Василівна унікальна людина, мудрий педагог, адже як би не було важко працювати з підлітками, вона це зуміла. Вчителька, мов гончар, у руки якої потрапили наші м'які душі, виліпила з кожного особистість, індивідум. Їй вдалося зазирнути у кожну душу, вселити в неї добро та гуманність, віру в себе, впевненість, щирість, вірність, почуття відповідальності. Протягом усіх цих років вона любила нас, як власних дітей, проводила з нами безліч часу. Разом з нею ми навчалися, разом проводили вільний час, просто розмовляли, ділилися особистими проблемами, просили порад. Проте, звісно, не все було у нашому житті ідеальним. Відбувалися суперечки, частенько своїми недоречними вчинками примушували її піднімати голос, читати моралі, а іноді навіть плакати. І знала б вона, як нам потім було соромно! Було соромно за себе, за друзів. У нас ніколи й гадки не було образити її, але чомусь так виходило. Кожен з нас шкодував, дошкуляв собі, а Наталія Василівна усе пробачала, бо любила... Ми стали для неї дорогими, любимими, а вона для нас найкращою, найулюбленішою, найпрекраснішою, найдорощою вчителькою.
Наталія Василівна – то не лише педагог, класний керівник, вона – друга матір та найкращий у цілому світі друг, що вміє вислухати та зберегти таємницю.
І зараз, навчаючись у школі останній рік, ми намагаємося не засмучувати її. Ми хочемо, щоб наша вчителька була найщасливішою, найвеселішою, найбадьорішою на цілій планеті. Завдячуємо їй своїми знаннями, успіхами та надбаннями, адже саме вона вивела нас у люди, допомогла вибрати правильний шлях у майбутнє. І навіть поза школою будемо пам'ятати про неї, як про вірного друга та мудрого наставника. Вона мов ясна зірочка світитеме нам протягом усього життя і не даватиме зійти з вірного шляху. Як би не склалося наше майбутнє, яким би не було наше становище, ми постійно будемо навідувати її, підтримувати, любити. Наталія Василівна дала нам усе: пожертвувала своїм здоров'ям та часом заради нас і ми за це дуже вдячні. І зараз я, від імені усіх однокласників, хочу попросити вибачення за недоспані ночі, за витрачені нерви та виплакані сльози. Ми хочемо, щоб Наталя Василівна знала, що саме вона є для нас найдорожчою, ми її дуже любимо і ніколи не забудемо!!! Адже саме завдяки їй ми воросли розумними, мужніми, добрими, гарними людьми.
учениці 11-Б класу
Маківського НВК “ЗОШ І-ІІІ ст., колегіум”
Степанової Анастасії В'ячеславівни
Вчитель: