Як багато можна передумати за шматком полотна! Згадати, наприклад, що вишивка побутує в Україні іще з незапамятних часів. Що народилася вона не тільки як витвір мистецтва, а й як наш оберіг. І одним із найдавніших україн-ських оберегів дому, родини є рушник. Вишитий рушник і захищав, і сил додавав, і кохання беріг. Бо закодований був одвічними життєдайними знаками – знаками Сонця, Води. Згадаймо, а хіба не ці знаки присутні в писанках, керамічних розписах, вишиванках? Вишиті рушники-обереги прикрашали завше світлицю. І вишивали їх до кожного великого свята : різдвяні, купальські, великодні. І супроводжували вони людину все життя – од народження до останньої дороги. І відшито їх за нашу історію стільки, що збери всі докупи, то весь білий світ можна барвистими рушниками вистели-ти! Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до родини, до України.
Але рушник здавна слугував українцям не лише окрасою в світлиці.Бо з давніх-давен рушник, вишитий візерунками-символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів. Так, з рушником приходили до породіллі вшанувати появу на світ нової людини. Та й саме немовля повитуха прийма-ла на вишиті рушники. Цікаво, що для хлопчиків на рушниках вишивалися свої візерунки, а для дівчаток – свої.
Вишитими рушниками зустрічали і проводжали дорогих гостей; справляли шлюбні обряди. На заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев’язувала рушниками сватів. І в день весілля ставали наречені на вишитий рушник.
З вишитим рушником проводжали в останню путь. Крім того, вишитим рушником традиційно прикрашали образи та накривали святий хліб на столі.
Відповідно до функцій, які виконували рушники, вони мали різні назви.
УТИРАЧ – рушник для витирання обличчя і рук.
СТИРОК – для витирання посуду і столу.
ПОКУТНИК – для прикрашання образів.
ВЕСІЛЬНИЙ – для шлюбних церемоній.
ПЛЕЧОВИЙ – для пов’язування сватів.
ПОХОВАЛЬНИЙ – для похоронів.
Рушники були своєрідною освятою початку справи, а також її закінчення. Відповідно до призначення. Рушники розрізнялися за технікою виготовлення та вишивання. А тому рушники можна читати так, як читають книги. Треба лиш розумітися на орнаментах. Прямі лінії на рушнику символізують оберіг від усього злого на землі, хвиляста лінія – оберіг від злого на воді. Хрестики – оберіг від блискавки, грому і вогню.
На кожному рушникові є такі собі крайчики – „вужики” або „кривульки”. То є знаки Води. А де вода – там життя. Ламана лінія – безконечник. Вона розповідає про те, що життя продовжується, бо воно вічне. А чотирикутники – то символ Сонця.
А ось Дерево Життя – найпоширеніший і найдавніший орнамент українського рушника. Це прекрасна квітка : її верхня частина – то сфера богів, нижче – життя людей, а на долі – коріння, першооснова і початки цілого світу.
На рушникові можна побачити соняшник і китиці винограду, ружу і барвінок, дубові листочки і жолуді, вишню й вербове листя.
Калина на рушникові – символ дівочої вроди. А калина з дубом – то поєднання краси і сили. З квітами переплітався пташиний світ. Тому й можна побачити на рушниках півника, зозулю і голуба.
Дівчата мають знати про те, що тієї хвилини, коли братимуть до рук голку і полотно, думки і бажання їхні мають бути чисті, добрі й радісні. Тоді у рушнику буде чарівна сила.
Були за князя Кия ми, і єсть у час космічний,
Бо не мина народ у просторі і в часі не мина.
В віках живе, не меркне наша полотняна вічність,
І прахом не стають, не гаснуть полотняні письмена...
Щоб нащадки відали, як ми жили, воювали,
Як ми народжувались, як помирали на схилі днів,
Скільки ми рушників полотняних навишивали,
Скільки в майбутнє послали отих полотняних листів.