(французька:Chopin Frederic Fransois; польська: Szopen Fryderyk Franciszek)
Колись Фрідерік Шопен сказав, що музика не має вітчизни, бо її вітчиз-на – всесвіт. Композитор вперше ввів у західноєвропейську музику слов’ян-ські елементи, створивши тим самим нову гармонічну мову і відкривши нові музичні форми. Критики стверджують, що витоки інтонаційного строю Шо-пена слід шукати у польській народнопісенній творчості. Для самого ж ком-позитора, який більшу частину свого життя прожив у Франції, Польща набу-ла значення недосяжної романтичної мрії, за якою він тужив усе своє життя.
Шопен – один з небагатьох композиторів, що писали практично тільки для фортепіано. Він не написав ні опери, ні симфонії, його не привертав хор, в його спадщині немає жодного струнного квартету. Але його численні фор-тепіанні п'єси в найрізноманітніших формах – мазурки, полонези, балади, ноктюрни, етюди, скерцо, вальси і інше – це всіма визнані шедеври.
Шопен був справжнім новатором, що часто відходив від класичних правил і норм. Він створив нову гармонічну мову і відкрив форми, покликані вміщати в себе новий, романтичний зміст.
Дитинство і юність
Фрідерік Шопен народився в 1810, ймовірно, 22 лютого, в помісті Желязова Воля біля селища Сохачева поблизу Варшави. Сам композитор вважав датою свого народження 1 березня, що підтверджувала і його мати. Шопен виховувався у Варшаві у пансіоні для дітей знатного походження, який відкрила його мати.
Батько Шопена – Нікол?я (Міколай) Шопен, француз за походженням, освічений син вогезького селянина-винороба, прибув із Лотарингії і залишив-ся в Польщі, щоб уникнути військової служби в наполеонівській армії. Разом з польськими патріотами брав участь в боротьбі за незалежність Польщі. Піс-ля розгрому повстання Костюшко, Ніколя Шопен, капітан армії Костюшка, залишився у Польщі. Людина широкого розумового кругозору і освіти, він зайнявся педегогічною діяльністю і скоро завоював репутацію одного з най-кращих педагогів Варшави. В 1802 році був запрошений гувернером до дітей графа Скарбека. В 1806 році одружився з далекою родичкою Скарбеків Юс-тиною Кржижановською. Мати Шопена – Юстина Кржижановська – вихо-вувалася в дворянській сім'ї, а згодом служила економкою у графині Скарбек в помісті Желязова Воля. Вона була надзвичайно музикальною, грала на фор-тепіано і володіла чудовим голосом.
Інтеллігентність і чуйність батьків спаяли всіх членів родини любов’ю і сприяли розвитку обдарованих дітей. В сім’ї Шопенів було четверо дітей : старша донька Людвіка ( в заміжжі Енджеєвіч ) найближчий і вірний друг Фрідеріка на все життя; син Фрідерік, і молодші доньки Ізабелла і Емілія, яка володіла надзвичайним літературним талантом, але, нажаль, рано померла.
Вже дитиною Шопен проявив яскраві музичні здібності; у 7 років його почали учити грі на фортепіано, і в тому ж році був виданий складений їм маленький „Полонез соль мінор”. А вже у восьмирічному віці маленький Фрідерік Шопен дав свій перший публічний концерт. Історія зберегла точну дату цього виступу – 24 листопада 1818 року. Перші професійні уроки гри на фортепіано отримав від віолончеліста Войцеха Живного, чеха за походжен-ням (народився 1756 у Богемії), що тривали з 1816 до 1822. До речі, він був єдиним наставником Шопена по фортепіано. Знаменита Каталані пророчила десятирічному Фрідеріку велике майбутнє, подарувавши йому годинник з дарчою гравіровкою. Незабаром Шопен став улюбленцем аристократичних салонів Варшави.
Подальшим розвитком Фрідеріка Шопена опікувався Вільгельм Вюрфель (народився 1791 у Богемії). Цей відомий піаніст та професор Вар-шавської консерваторії давав Шопену цінні (хоча нерегулярні) уроки орган-ної музики і, можливо, гри на фортепіано. З 1823 по 1826 роки Фрідерік Шо-пен навчався у Варшавському ліцеї, де його батько був професором. Восени 1826 Шопен почав вивчати музичну теорію, фігурний бас, і композицію з Йозефом Ельснером (народився 1769 у Сілезії) у Варшавській консерваторії.
Фрідерік Шопен вперше відвідав Відень на початку 1829 року, де дав фортепіанний концерт і отримав перші схвальні рецензії. Наступного року він повернувся до Варшави, де 17 березня 1830 року у Національному Театрі дав прем’єру свого „Концерту для фортепіано фа мінор”. У 1831 році Шопен знову виїхав з Польщі до Відня, перед тим як оселився у Парижі, де провів значну частину життя.
Кар’єра в Парижі
1831-го року Шопен покидає Польщу і оселяється в Парижі. Там почи-нає працювати над своїми першими скерцо і баладами, також розпочинає роботу над першим зошитом етюдів. Тоді ж у Шопена проявляється хвороба на туберкульоз, з якою композитор боротиметься все життя.
Початок і середина 1830-х років у Парижі були плідним часом компози-тора. Він завершив свої найвідоміші роботи і регулярно давав концерти, які мали шалений успіх. Свій перший концерт у Парижі Фрідерік Шопен дав у 1832 році. До 1838 Шопен став відомою людиною в Парижі. Серед його найближчих друзів був оперний композитор Вінченцо Белліні і художник Ежен Делакруа. Його друзями також були композитори Гектор Берліоз, Ференц Ліст і Роберт Шуман. І, хоча Шопен іноді критикував їх музику, він все-таки присвятив їм деякі свої композиції.
Шопен дуже любив викладати музику. Він був одним із небагатьох видатних композиторів, який присвятив викладанню музики багато часу.
У 1836 Шопен попрямував до Чехії, щоб побачитися з батьками. Знахо-дячись в Марієнбаді, він захопився юною полькою Марією Водзіньською. Проте їх змовини були незабаром розірвані. Осінню того ж року в Парижі він познайомився з видатною жінкою — баронесою Дюдеван ( Аврора Дюпен ), яка придбала на той час широку літературну популярність під псевдонімом Жорж Санд. Шопену було тоді 28 років, мадам Санд — 34. Композитору спочатку знаменита письменниця навіть не сподобалась. Тим дивнішим є той факт, що через деякий час ніжний, тонкий і вразливий Шопен закохався у жінку, яка палила тютюн і відкрито говорила на будь-які теми. Їх союз продовжувався вісім років, причому велику частину цього часу вони провели в сімейному маєтку письменниці в Ноані.
Взимку 1838—1839 років, коли Шопен жив із Жорж Санд на Майорці (Балеарські острови), здоров'я композитора значно погіршилось. Поєднання поганої погоди з безладом в домашньому господарстві, мабуть, згубним чи-ном подіяло на його вже зачеплені туберкульозом легені. У 1847 відносини Фрідеріка Шопена з Жорж Санд остаточно зіпсувалися в результаті втручан-ня музиканта у відносини його подруги зі своїми дітьми від першого шлюбу. Згодом Жорж Санд стала тяготитися стосунками з хворим композитором. Вона була не готова підтримати коханого, адже важко любити хворого і дратівливого чоловіка, а тим більше доглядати за ним. Та Шопен не хотів розриву. І тоді Жорж Санд вдалася до ницості. Вона написала роман, в якому під вигаданими іменами зобразила себе і свого коханого. Причому героя наділила безліччю вад, а себе возвеличила до небес. І Шопен не пробачив такого підступу. Коханці розірвали стосунки. Ця обставина, разом з прогре-суючою хворобою, сповнювала Шопена чорною меланхолією. Останній раз він виступив в Парижі 16 лютого 1848. Через вісім днів вибухнула револю-ція, що повалила короля Луї Філіппа. Друзі композитора відвезли його до Англії, де, вже дуже хворий, він грав у королеви Вікторії і дав декілька концертів — останній з них відбувся 16 листопада 1848.
Через тиждень він повернувся до Парижа. Не в змозі більше давати уро-ки, Шопен вимушений був прийняти щедру допомогу від своєї шотландської шанувальниці Джейн Стірлінг. Доглядати хворого композитора приїхала з Польщі його сестра Людвіка. Не залишали його на одинці зі страшною хворобою і французькі друзі композитора.
Та всі зусилля близьких людей виявилися марними. Фрідерік Шопен помер в своїй паризькій квартирі на Вандомській площі 17 жовтня 1849. Відповідно до його бажання на відспівуванні в церкві св. Мадлен прозвучали фрагменти реквієму Моцарта.
Шопен похований на паризькому кладовищі Пер-Лашез. Серце Шопена згідно його заповіту було перевезено на батьківщину і покоїться в соборі Святого Хреста у Варшаві.
Творчість
Композиторська техніка Фрідеріка Шопена вельми нетрадиційна і багато в чому відступає від прийнятих в його епоху правил і прийомів. Шопен був неперевершеним творцем мелодій, він одним з перших привніс у західну музику невідомі їй доти слов'янські ладові та інтонаційні елементи і таким чином підірвав непорушність класичної ладогармонічної системи, що склалася до кінця ХVIII століття. Те саме стосується ритму: використовуючи формули польських танців, Шопен збагатив західну музику новими ритміч-ними малюнками. Він розробив суто індивідуальні — лаконічні, замкнуті в собі музичні форми, які найкращим чином відповідали природі його такої ж самобутньої мелодичної, гармонічної, ритмічної мови.
Фортепіанні п’єси малих форм
Ці п'єси можуть бути умовно розділені на дві групи: переважно «європей-ські» по мелодиці, гармонії, ритму і виразно «польські» по колориту. До пер-шої групи відносяться більшість етюдів, прелюдій, скерцо, ноктюрнів, балад, експромтів, рондо і вальсів. Специфічно польськими є мазурки і полонези.
Шопен створив близько трьох десятків етюдів, мета яких — допомогти піаністові в подоланні специфічних художніх або технічних труднощів (на-приклад, у виконанні пасажів паралельними октавами або терціями). Ці впра-ви належать до вищих досягнень композитора: подібно до бахівського добре темперованого клавіру, етюди Шопена — перш за все геніальна музика, при-тому, що вона блискуче розкриває можливості інструменту, мовби відсува-ючи дидактичні завдання на другий план.
Хоча Шопен спочатку засвоїв жанри фортепіанної мініатюри, він ними не обмежився. Так, протягом зими, проведеної на Майорці, ним був створений цикл з 24 прелюдій у всіх мажорних і мінорних тональностях. Цикл побудо-ваний за принципом «від малого до великого»: перші прелюдії — лаконічні віньєтки, останні — справжні драми, діапазон настроїв — від повної безтур-ботності до лютих поривів. Шопен написав 4 скерцо: ці масштабні п'єси, сповнені мужності і енергії, займають почесне місце серед шедеврів світової фортепіанної літератури. Його перу належить більше двадцяти ноктюрнів — прекрасних, мрійливих, поетичних, глибоко ліричних одкровень.
Шопен — автор декількох балад (це єдиний у нього жанр програмного характеру), в його творчості представлені також експромти, рондо; особливою популярністю користуються його вальси.
«Польські» жанри
Шопен вразив Париж своїми оригінальними мазурками і полонезами — жанрами, в яких знайшли віддзеркалення слов'янські танцювальні ритми і гармонічна мова, типова для польського фольклору. Ці чарівні, барвисті п'єси вперше привнесли в західноєвропейську музику слов'янський елемент, що поступово, але невідворотно змінило ті гармонічні, ритмічні і мелодичні схеми, які великі класики XVIII століття залишили своїм послідовникам. Шопен склав більш ніж півсотню мазурок (їх прототип — польський танець з тридольним ритмом, схожий на вальс). Як майже все написане Шопеном, мазурки вельми піаністичні і вимагають від виконавця великого мистецтва — навіть якщо не містять явних технічних труднощів.
Полонези більші за мазурки і по протяжності, і по фактурі. Полонезу „Фантазії” і полонезу, відомого під назвою „ Військовий ”, цілком вистачило б, щоб забезпечити Шопену одне з перших місць у ряді найоригінальніших і наймайстерніших авторів фортепіанної музики.
Час від часу Шопен звертався до великих музичних форм. Можливо, найвищим його досягненням в цій області слід вважати відмінно збудовану і дуже переконливу по драматургії „ Фантазію фа мінор ”, створену в 1840—1841роках. В цьому творі Шопен знайшов модель форми, що повністю від-повідала характеру вибраного їм тематичного матеріалу, і таким чином ви-рішив завдання, яке виявлялося не під силу багатьом його сучасникам. Замість того, щоб слідувати класичним зразкам сонатної форми, він дозволяє задуму твору, мелодичним, гармонічним, ритмічним особливостям матеріалу визначати структуру цілого і способи розвитку. У „ Баркаролі ”, єдиному шопенівському творі даного жанру (1845—1846), примхлива, гнучка мелодія у розмірі 6/8, характерному для пісень венеціанських гондольєрів, варіюється на тлі незмінної фігури супроводу (у лівій руці).
Шопен створив три фортепіанні сонати. Перша – „До мінор” (1827) — юнацький твір, який нині рідко виконується. Друга – „ Сі-бемоль мінор ”— з'явилася десятиліття опісля. Її третя частина — відомий у всьому світі „Траурний марш ”, а фінал — вихор, подібний до «вітру, що віє над могилами». Друга соната, що вважалася невдалою по формі, у виконанні великих піаністів постає як вражаючий цілісний твір. Остання шопенівська соната – „ Сі мінор ” (1844), має наскрізну структуру, що об'єднує її чотири частини, і є одним з вищих досягнень Фрідеріка Шопена.
Шопену належить також ряд творів для фортепіано з оркестром і нечис-ленні камерні п'єси. Для фортепіано з оркестром їм створені „ Andante spianato” і полонез „ Мі-бемоль мажор ”; два концерти – „ Мі мінор ” і „ Фа мінор ”; фантазія на польську тему; „ Рондо-краков'як ”, а також варіації на тему Моцарта „ La ci darem la mano ” (арія з опери „ Дон Жуан ”). Разом з віолончелістом О. Ж. Франшоммом він склав „ Великий концертний дует ” для віолончелі і фортепіано на теми з опери Мейєрбера „ Роберт-диявол ”, сонату „ Соль мінор ”, інтродукцію і полонез для того ж складу, а також „Тріо соль мінор для фортепіано, скрипки і віолончелі ”.
Шопеном створений ряд пісень для голосу з фортепіано на польські тексти. У всіх творах з оркестром позначається недосвідченість автора в області інструментування, і майже завжди при виконанні до партитур вносяться зміни.
Твори
для фортепіано з оркестром
2 концерти - op.11, мі мінор (1830), ; op.21, фа мінор (1830)
Варіації на тему La ci darem la mano op.2 (1827)
Andante spianato et Grande Polonaise brillante op. 22 (1830-34)
Fantaisie brillante на польські арії in A major (1828)
Rondo a la Krakowiak фа мажор op.14 (1828)
для фортепіано соло
57 мазурок,
16 полонезів, (з них 9 опубліковано посмертно)
19 вальсів (з них 11 опубліковано посмертно)
19 ноктюрнів (один - опубліковано посмертно)
4 балади (op.23, op.38, op.47, op.52)
4 скерцо (op.20, op.31, op.39, op.54)
3 сонати для фортепіано (op.4, op.35, op.58)
26 прелюдій (цикл з 24 прелюдій, op.28; op.45 та ля-бемоль мажор, опублікована посмертно)
27 етюдів (з них по 12 етюдів op.10 та op.25 та 3 етюди без зазначення опусу)
3 експромти та фантазія-експромт (опублікована посмертно)
Окремі твори - Фантазія, Баркарола, Тарантела, Болеро, Колискова
Інші твори для фортепіано (рондо, варіації, марши), кілька творів в 4 руки
камерні ансамблі
соната для віолончелі та фортепіано op.65
2 твори для віолончелі та фортепіано (крім Сонати), фортепіанне тріо
У Желязовій Волі, розташованій у 53 кілометрах на захід від Варшави, знаходиться садиба, у якій в 1810 році народився Фредерік Шопен.
У маєтку, оточеному прекрасним парком, відкрито невеликий музей, у якому дизайн приміщень оформлений у стилі польського дому XIX століття. Музичні інструменти та меблі, зібрані в музеї, створюють атмосферу тієї епохи. У салоні, де стоїть відкрите фортепіано і свіжі квіти у вазі, виникає відчуття, неначе Майстер щойно відійшов від інструменту, але у кімнаті ще звучить його музика.
Літом, з травня по вересень, кожну неділю тут проходять концерти просто неба, часто у виконанні піаністів світової слави. Їх організовує Національний Інститут Фредеріка Шопена. Насолоджуватися звуками можна з тераси будинку, чи з прекрасного парку, рідкісні насадження до якого звозили з різних куточків світу. Але й у будні дні тут живе музика. З вівторка по суботу в Желязовій Волі грають молоді й талановиті піаністи з усієї Польщі.
2010 рік оголошений Роком Фрідеріка Шопена. До цієї дати приурочене відкриття оновленої експозиції у музеї Шопена. Міжнародний конкурс проектів оновлення експозиції цього музею виграла італійська компанія „ Migliore & Servetto Architetti Associati ” завдяки своїй інтерактивній концепції. А саме, відвідувачі зможуть торкатися до екранів і експонатів, спостерігати за тим, як перетворюються зали від їх дотиків. Гості також матимуть можливість вибирати і включати фрагменти записів музичних творів. Крім того, в оновленому музеї буде використана технологія „зум”, що наближає об’єкти. При вході разом з квитком відвідувачі отримуватимуть електронний чіп, який дасть змогу самостійно обирати складність екскурсій : для початківців, знавців чи мистецтвознавців.
Потрапити до Желязової Волі можна з Варшави автобусом або марш-руткою. У більшості столичних бюро подорожей можна одразу викупити екскурсію до цього місця.
Музей відкритий для відвідачів:
З 16 квітня по 15 жовтня: 9.00 - 17.30
16 жовтня - 15 квітня: 9.30 - 16.00
Список використаної літератури
Асафьев Б. В. Шопен (1810—1849). Опыт характеристики. М., 1922
Богданов-Березовский В. М. Шопен. Краткий очерк жизни и творчества. Л., 1935
Лист Ф. Ф. Шопен. М., 1956
Кремлев Ю. А. Фредерик Шопен. М., 1960
Фридерик Шопен. Статьи и исследования советских музыковедов. М., 1960
Ивашкевич Я. Шопен. М., 1963
Бэлза И. Ф. Шопен. М., 1968
Мильштейн М. И. Очерки о Шопене. М., 1987
Шопен Ф. Письма, тт. 1-2. М., 1989
Венок Шопену. М., 1989
Цыпин Г. М. Шопен и русская пианистическая традиция. М., 1990