Славну сторінку вписав в історію української літератури видатний письменник Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, по праву заслуживши визнання нащадків. Правдивий показ окремих сторін тогочасної дійсності, народний гумор, майстерне використання багатств народно-пісенної творчості – все це забезпечило його творам широку популярність і довговічність, із великим успіхом і досі відбуваються вистави «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці» в театрах нашої країни та за кордоном.

Знання життя, захоплива манера розповіді, гумористичне забарвлення робили прозові твори Квітки-Основ’яненка зрозумілими всім; українська проза як самостійний жанр не існувала, до того ж письменнику довелося йти неторованими стежинками. В основі мови Квітки-Основ’яненка лежать цікаві говірки Слобідської України.

У повісті «Конотопська відьма», гумористично зображуючи побут та управління козацької старшини XVIII ст., письменник картає паразитизм, духовне зубожіння старшини. У творі подаються реальні й фантастичні факти, сюжет створений на матеріалі живої дійсності, казкової фантастики, вірувань у нечисту силу, відьом.

Самодурство, хабарництво, жорстокість властиві конотопському сотникові Забрьосі та писареві Пістрякові, які користуються необмеженою владою, чинять насильство над населенням. Ледачий Забрьоха без Пістряка-п’яниці «ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не піднесе; як Пістряк Ригорович сказав, так воно і буде…» Хіба не найвищий доказ «кмітливості» писаря його знаменита хворостина!

Пістряк справжній шахрай, підступний, лестивий у взаєминах з іншими, вміє використовувати своє службове становище. Та чого доброго можна чекати від безпробудного пияки? А до того ж саме він учинив розправу над ні в чому не винними жінками, щоб виявити відьму.

Шукаючи власної вигоди, Забрьоха здатний на будь-який злочин, входить у змову з відьмою, готовий заморити голодом весь Конотоп, запалити його «з чотирьох кінців». А козаків сотник примушує замість служби обробляти його землю, поступово перетворює їх на своїх кріпаків.

Як і у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» М. Гоголя, події в «Конотопській відьмі» переплітаються з фантастикою, містикою. Чого тільки не виробляла Мотря Зубиха! Саме такою було в народі уявлення про відьму, про це можна прочитати в багатьох легендах, навіть ставлення до відьми після смерті було традиційним: «…зарили ниць у яму, прибили осиковим кілком та зверху її заклітили, щоб не скочила».

«Конотопська відьма» спрямована своїм просвітительським вістрям проти неуцтва, надмірної забобонності, бездуховного існування провінційного панства.