Дорогий Дон Кіхот,
маю честь звернутися до Вас зі своїм листом!
Ви- особистість вельми знана вже багато століть,я ж – дівчина з 21 століття.Скажу чесно,мені важко Вас зрозуміти,адже я живу у вік мобільних телефонів,комп`ютерів та такого іншого.Я не розумію,який сенс був у ваших походах , бо це були всього- навсього битви з вітряками?
З іншого боку, Ваш романтизм та ідеалізм мені імпонують.Також імпонує Ваше захоплення Дульсінеєю Тобоською,адже зараз рідко-коли можна зустріти настільки неупереджене захоплення людиною!!!
Ви хотіли повернути золоту добу,де люди знали ціну добру і не знали,що таке зло та несправидливість-це також похвально!
Проте,ви ж ,все-таки, доросла людина,і мали б розуміти,що все це є несправжнім,і що таким чином ви не діб`єтеся справидливості,тільки зробите з себе посміховисько.Зараз також є багато борців за справедливість,але всі вони роблять свою справу не так явно,щоб їм не завадили.А Ви кричали на весь світ: «Це я,Дон Кіхот з Ламанчі,мандрований лицар,йду боронити немічних та карати злодіїв!»Ну хто так робить?НІХТО.Тож ви своєю поведінкою заслужили,щоб роман,у якому ви з’явилися,називався ПАРОДІЄЮ на лицарський роман!Я думаю,що ви згодні з моєю думкою про те,що це зовсім не багато,навіть трішки соромно...
Вам потрібно було лише прислуховуватися до інших людей,і ви б прожили життя щасливо і горя б не знали.
Але все те,що я говорю Вам зараз Ви, напевне, і самі знаєте,адже в кінці Вашого неспокійного життя до Вас повернувся розум і Ви все самі зрозуміли!Але було надто пізно-Ви все-таки встигли стати вічним образом!
Що ж,мені здається я сказала Вам все те,що хотіла,отож,будемо прощатися!
P.S.: Надаю Вам цікаву репродукцію картини П.Пікассо «Дон Кіхот і Санчо Панса!»Нехай буде Вам на пам’ять!