Легенда, міф, чи наївна казка,

Чи справді жив такий дивний муж,

Який не цінив королівської ласки,

Якому влада була однією з чужд.



Він лиш робив, що тікав до свободи,

Навчався сам та інших навчав.

Правду про себе ще каже народу:

«Світ ловив мене, та не спіймав».



Босі ноги, за плечима торбина,

У торбі дружно кілька книг.

Його вела не тільки стежина,

А й пара вічно мандруючих ніг.



Хоч кликали його тепле море,

Та свіже, спокійне, світське життя,

Чесний, мудрий, наївний Григорій

Назавжди відправив його в небуття!