"Вони зпалили тебе, - думала вона, - і ти лежала в руїнах. Але зтерти тебе з лиця Землі вони не змогли. Ні, не змогли. І ти знову піднімаєшся, така ж широка і ошатна, як була колись!"
Насправді це сказано не українкою, не по-українськи і не про українську мову. Це цитата з "Віднесених вітром" Маргарет Мітчел. Але якщо застосувати це висловлювання до нашої мови, то, я вважаю, буде дуже актуально.
Але не все так добре. Люди у вісім разів краще та довше запам'ятовують образи, ніж щось хороше. І це науково доказано. І якщо з образливими словами все зрозуміло, то де ховаються хороші? Чи, може, ми їх просто не бачимо в потрібний момент?
Слово, як і будь-який товар має свою вартість. Тільки ця вартість визначається не в гривнях чи долларах, а в таких складних речах, як щирість, доброта, простота. Так-так, і простота також! Коли щось сказано доступно, просто, щиро від серця ( а по-іншому прості речі бути сказаними не можуть!), то в них віриться охоче. Краса, істина, шарм, добро, зміст - все це помітити іноді просто, а іноді складно. Все залежить від слухача. Переконайтесь зараз у цьому самі. Я наведу всього три цитати, а ви спробуйте зафіксувати в пам'яті свої найперші асоціації.
"Більшість звуків зі сміхом на телебаченні було записано на початку п'ятдесятих. Тобто, майже всіх людей, сміх яких ти чуєш, зараз немає в живих" Жорстоко? На перший погляд. Але записаний їх сміх, а не, скажімо, плач. Ці люди оживають, коли звучить їх голос. І навіть якщо ти не маєш уявлення хто вони. Було б просто чудово, якби після нас з вами залишився не лише сміх...
Наступна цитата: "Я ніколи не належав до числа тих, хто терпляче збирає розбиті шматки, зклеює їх, а потім вдає, що відремонтовані почуття нічим не гірші за минулі. Що розбито, те розбито. І краще я буду згадувати про те, як все виглядало, коли було цілим, ніж відремонтую, а потім все життя буду бачити всі тріщинки." Прямолінійно? Ні, скоріш просто відверто. Адже набагато краще відпустити те, що тяготить, ніж псувати собі нерви дарма. Якщо ваше - повернеться в будь-якому випадку. Рухаймось далі!
І остання: "Чим більше щастя і радості ми приносимо іншим, тим більше отримуємо самі" Я думаю, тут і пояснювати нічого не треба.
В чому ж третє дно всіх наведених прикладів? В тому, що просто, коли "що кажеш - те й означає", а складно, коли до остаточного змісту потрібно додуматись самому. Ох, краса, хитра складова життя! Те, що неозброєним оком видно - те видно, проте не рідкість випадки, коли потрібно зазирнути всередину.
Мова- це те пркрасне, що часто залишається несправедливо непоміченим.
Помічайте красу в словах, вона в них справді є. Поруч з істиною. Помічайте і не шкодуйте прийняти, тому що все прекрасне варте того, щоб жити в ваших серцях.


Автор: Гуртовенко Ольга. м.Хмельницький.